Сльозогінний газ у першому читанні

06.06.2012
Сльозогінний газ у першому читанні

«Беркут» застосовує сльозогінний газ до учасників мітингу. (УНІАН.)

Третя спроба українців захистити країну від «геноцидного» Закону про регіональні мови, внесеного на розгляд ВР «регіоналами» Колесніченком і Ківаловим, учора була не такою вдалою, як дві попередні. 234 депутатські голоси за фактично офіційну двомовність в Україні — таким був результат голосування. Парламентська опозиція, яка мала намір зірвати голосування щодо цього законопроекту, чеше потилицю і щось белькоче про «несподіванку». Попереду — ще друге коло фатальних пристрастей, тобто друге читання.
Захистити свою мову вийшла «вулиця». На око — більше двох тисяч. Була і штовханина, і провокації з обох боків. Уперше за стільки років проти мітингарів застосували сльозогінний газ.

Ми йдемо!

Із ночі біля парламенту вже «тусувалися» близько 500 «привозних» борців за свої «рускоязичні» права, вранці вони зайняли територію перед «будинком із куполом», а захисники української мови поставили свій «броньовичок» на проїжджій частині трохи вище Кабміну. О 9–й ранку вулиця Грушевського вже майоріла партійними прапорами — «Удару», «Батьківщини», «Фронту змін» і державними синьо–жовтими. За «беркутівським» щитом стояли біло–сині прапороносці. «Куплені, — пішла чутка у натовпі, — по 150 гриваків кожне «тіло».

Мітингувальники чітко ділилися на три групи — люди в партійних жилетах і куртках з прапорами, студенти й «творча інтелігенція». Коли бачиш у натовпі перевірених «бійців», на душі — впевненіше і спокійніше: видавець і поет Іван Малкович із сином Тарасом, актори Богдан Бенюк і Римма Зюбіна, письменники Артем Полежака, Світлана Поваляєва, Ірена Карпа, Василь Портяк, режисери Сергій Архипчук і Сергій Проскурня, музикант Олександр Положинський, історик Володимир В’ятрович, мовознавець Лариса Масенко. Мирні виступи, в’ялі покрикування «Героям слава», «Ганьба» і «Зека геть»... Потім, о 10.00 — інформація з Верховної Ради: закон прийняли у першому читанні. Гарячі голови в перших рядах починають тиснути на «Беркут», депутати Юрій Стець і Олесь Доній кричать у «матюгальники»: «Це провокація!». Спецназівці, ощетинившись щитами, протискують натовп, ззаду міцні хлопці намагаються не допустити «бреші», але в перших рядах багато літніх людей.

«Скільки можна бла–бла, треба брати Верховну Раду», — кричать Донію чоловічі голоси, а він закликає не встрявати у бійки. Кілька людей зачинають штовхатися з «беркутятами» — і ті застосовують сльозогінний газ і гумові кийки. Потім, уже пізніше, МВС розповсюдить офіційне повідомлення: «Жоден правоохоронець не застосовував проти мітингувальників спеціальних засобів». Але журналісти «УМ» це бачили! Як і наші колеги з «Української правди», як десятки учасників акції, що опинилися в той час поруч.

«Зупиніться, ви не отримаєте за це медалей», — закликає міліціянтів Доній, а в цей час до народу на площі звертається Віталій Кличко. Він говорить українською і заявляє, що в державі має бути одна державна мова. Каже, я, російськомовний, вивчив українську, англійську, німецьку, тож мова не становить жодної проблеми, сьогоднішні дії влади — це узурпація країни.

До похмурого настрою додається дощ. Народ затягує Гімн України, і коли ти йдеш під лісом прапорів та бульками парасольок і підспівуєш «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» в цьому теплому людському морі, то дощ змиває твої безсилі ­сльози. Актор Євген Нищук, який був діджеєм помаранчевого Майдану, надривно читає Шевченка: «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні...», але на заклик «перемагати весело» письменники Артем Полежака й Ірина Карпа пропонують нову «кричалку»: «Сраколизи Кремля, ось вам дуля моя». Виходить під дощ без парасольки Арсеній Яценюк. «Треба відверто визнати, що цей бій ми не виграли, але до другого читання цей закон ніколи не дійде. З сьогоднішнього дня оголошуємо безстрокову акцію протесту у фан–зоні на майдані Незалежності, приходьте і приїжджайте, ми не віддамо їм українську мову».

Близько 11.00 народ починає потихеньку розходитися, зате на Банковій, біля адміністрації Президента пристрасті не вщухають — під знаменами «Свободи» і УНА–УНСО. Націоналісти налаштовані радикальніше — кричали «Русифікаторам — смерть!». «Ми запізнилися на одні вибори, — впевнено, з металом у голосі, виступав хтось із очільників «Свободи». — Якби ми зараз сиділи в Раді, нехай ми були б побиті і поламані, але ми б не допустили цього ганебного голосування. Чоловік 50 ми б там поклали».

Близько 13.00 мітингуючі з Грушевського вирушають колоною на Хрещатик — займати фан–зону і пов’язувати там синьо–жовті прапори. Для другого Майдану занадто багато байдужих, скептиків і фейсбучних революціонерів. Але відступати нікуди...

«Бій відлунав...»

Щойно закінчився мітинг, як почали з’являтися повідомлення про скривджених і травмованих. Письменниця Поваляєва, приміром, скаржиться, що один iз «правоохоронців» безпричинно вдарив її кийком по голові. А Олександр Бригинець, депутат Київради, розповів «УМ», що «учасники акції протесту отримали багато дрібних травм, наприклад синців від ударів ногами». «Більшість омонівців, вісім із десяти, поводилися чемно, а інші намагалися вдарити ногами», — свідчить Бригинець.

Найбільш постраждав, судячи з повідомлень «Народної самооборони», її партієць Олексій Гетьман. «У мене після сьогоднішньої акції протесту тріщина ребра, здавлення грудної клітки, — розповів сам Олексій, з яким «УМ» зв’язалася телефоном. — Сталося це після того, як ми намагалися прорвати міліцейський кордон біля Верховної Ради, щоб провести до зали опозиційних народних депутатів. Нас, чоловік iз десять, спочатку оточив «Беркут», а потім, очевидно, їм дали команду вирівняти шеренгу. Вони взялися за руки й поперли на нас. Лікоть одного з них потрапив мені в міжребер’я. Я відійшов до «швидкої допомоги» попросити еластичний бинт, бо було трохи боляче. Мене повезли до найближчої лікарні, зробили рентген. Сказали, що може бути небезпека внутрішньої кровотечі та запропонували госпіталізацію. Я відмовився, бо я ж можу ходити».

Міліція того дня не була безпристрасною, вважають активісти акції. Правоохоронці намагалися захопити автобус із написом «Остання барикада», з якого ми з Донієм, Шкіряком, Турчиновим, Одарченком вели мітинг, — розповідає Олександр Бригинець. — Донія заарештували». Народного депутата з «НУНС» справді затримали на годину, а потім відпустили. «Мене затримала міліція, коли я їхав на машині, — розповів «УМ» телефоном сам Доній. — Довго не могли придумати, що саме я порушив, а потім склали адмінпротокол, що я начебто поставив автобус у недозволеному місці. Нас не чіпали доти, доки ми не витягли колонки й не почали виступи. Думаю, що це помста за нашу політичну позицію та за невгодну владі акцію».

ТРЕБА РОЗІБРАТИСЯ

На погоджувальній раді керівників фракцій, перед початком сесійного засідання, було вирішено, що на голосування буде поставлено всі п’ять «мовних» законопроектів, каже Вікторія Шведова, прес–секретар голови ВР. А крім того, свідчить заступник голови «Батьківщини» Олександр Турчинов, там же визначили, що законопроект Ківалова—Колесніченка «повинен розглядатися третім, і оголошення цього питання повинно було стати сигналом до атаки». Згідно з планом опозиції, коли Володимир Литвин оголошує початок голосування, 30 депутатів iз БЮТ та «НУНС» мусили кинутися в сектор «тушок» і виривають картки з «гнізд» для голосування. «Литвин, за домовленістю зі своїми господарями, переставив це питання на друге місце, і депутати просто не зрозуміли, що почався розгляд «мовного» питання», цитує Турчинова УНІАН.

Чи є це пояснення виправданням? Навряд чи. Такий висновок можна зробити, поглянувши на список тих, хто проголосував «за», в якому є навіть двоє ««НУНСівців» (Сергій Харовський та Сергій Василенко, яких за це невдовзі виключили з фракції), шестеро членів групи «Реформи заради майбутнього», 12 позафракційних, зокрема Адам Мартинюк, Валерій Писаренко,Олександр Буряк, Богдан Губський. Зі 192 присутніх «регіоналів» проти голосували очільники Тернопільської та Івано–Франківської обласних організацій ПР — Орест Муц і Василь Чуднов, а ще троє депутатів не голосували зовсім, зокрема Сергій Головатий. До загальної цифри в 234 голоси увійшли всі «багнети» комуністів (25), а також двоє з Блоку Литвина.

 

 

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>