Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
«Остання жертва». Олег Табаков та Марина Зудіна. (надане PR-компанією «Дель-Арте».)
«Остання жертва» за Островським та «Вишневий сад» Чехова — вистави, які сьогодні є одними з найпопулярніших у репертуарі МХАТу. Незважаючи на те, що до останніх прем’єр ці два спектаклі не належать, енергетика та харизма акторів, які грають у цих виставах, ось уже майже десять років забезпечують і «Останній жертві», і «Вишневому саду» простотаки шалений попит глядачів.
У головних ролях вистави «Остання жертва» — Олег Табаков, Марина Зудіна, Авангард Леонтьєв, В’ячеслав Невинниймолодший... Сюжет класичної п’єси режисер Юрій Єрьомін переніс на початок ХХ століття, у часи вишуканого модерну, нових «ділових» людей, гамірних клубів та масового захоплення кінематографом. У цій стильній історії кохання московська критика особливо компліментарно відгукується про гру Марини Зудіної, відзначаючи, що «зараз вона перебуває в тому щасливому віці, коли доступно все — від Антігони, до Раневської. Роль в «Останній жертві» була... випробуванням артистичної гнучкості й великою перевіркою на серйозність таланту».
Незважаючи на таку оцінку експертів, на роль Раневської Олег Табаков розподілив не власну дружину, а... «мадам епатажу всія Москви» Ренату Литвинову. «Таку Раневську ми не бачили ніколи», — хором зауважують глядачі, переглянувши виставу. До цього резюме їх підводить режисер Олександр Шапіро, який з допомогою театрального дебюту Ренати Литвинової вирішив довести, що Раневську можна і треба сприймати як привід посперечатися з автором. Якщо Антон Павлович любив свою героїню і співчував їй, то Шапіро вважає, що Раневська — це і є «вишневий сад», красивий і нікому, за великим рахунком, не потрібний. Союзником режисера виступає і художник Давид Боровський, який максимально оголив сцену, чим допоміг вишневому саду перетворитися на символ, а з реальних речей залишивши хіба що маленький велосипед сина Раневської, який втонув. В інших ролях — мхатівці Євдокія Германова, Андрій Смоляков, Микола Чиндяйкін...
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>