Письменник Володимир Яворівський помер на 79 році життя
Відомий український письменник, народний депутат кількох скликань, колишній голова Національної спілки письменників України Володимир Яворівський помер на 79 році життя у суботу, 17 квітня. >>
Видавництво Івана Малковича святкувало 20–річчя «творчої діяльності» навпроти адміністрації Президента — у Будинку письменників, на Банковій, 2. Чи чули через дорогу гіркий куплет абабагаламазької пісеньки–хроніки («Бо далі — не медалі, бо далі — не краса... Дементори обсіли вкраїнські небеса! Калічать дітям душі не згірше сатани, вкраїнське з України витравлюють вони») — не знаємо. Директор першого в незалежній Україні приватного видавництва Іван Малкович більше хотів, щоб у квартиру Всеволода Нестайка на Шовковичній долинули його теплі слова про патріарха української літератури: останні чотири роки найтиражнішою для видавництва є трилогія Нестайка «Тореадори з Васюківки», але здоров’я не дозволяє Всеволоду Зінов’євичу виходити в світ. Урочистий «прийом» проходив у Камінній залі, пам’ятній для пана Івана тим, що сюди на вечір молодих поетів прийшла Ліна Костенко і дуже хвалила молодого поета Малковича. На святкування авторка абабагаламазького бестселера «Записки українського самашедшого» не прийшла, натомість видавництво привітали її донька — письменниця, публіцист, професорка Римського університету La Sapienza Оксана Пахльовська та онука Ярослава Франческа Барб’єрі. І якщо Оксана Пахльовська та Катерина Ющенко (яка перекладала для видавництва текст книжечки «Мед для мами» з англійської) проігнорували головну умову привітання — дитячий віршик на табуретці, то Ярослава прочитала вірш Ліни Костенко, як і мало бути — з підвищення. Ця нехитра штука родом із дитинства, віршик на табуретці, позбавив головної небезпеки ювілейності — липкого пафосу і нудних промов. Розповіла директорка книгарні «Є» Катерина Федоренко віршик «А я у гай ходила», і одразу уявляєш її 5–річною з бантиками, або нардеп Олесь Доній промовив «Слоника замучили кляті москалі» — і зразу уява видає картинку «Позаяк і Доній «обговорюють поезію», продюсеру TVi Миколі Княжицькому закарбувалися рядки «Звідки двійки у Софійки, Звідки двійка у Гафійки» — видно, старався не розчаровувати батьків у шкільні роки... Святкували 20–річчя «А–Ба–Би» по–сімейному тепло — були мама пана Івана, дружина, сини, куми, похресники, друзі сім’ї і просто друзі. Знаєте, що цінно? У цій веселій гамірній імпрезі, де Тарас Чубай і Віктор Морозов грали на гітарі, Тарас Компаніченко — на старосвітській бандурі, а прекрасний художник Владислав Єрко — на перкусії з кіндер–сюрпризу, де всі на 100% упевнені, що Малкович — геній і що без «А–Ба–Би–Га–Ла–Ма–Ги» не було б незалежної України, і сам винуватець тішився і підспівував батярських пісень і кожному вділяв хвилинку уваги, він не забув згадати свого кума з Нижнього Березова, який позичив йому 25 тонн картону на першу книжку — «Абетку». «Без Михайла Ткачука не було б «А–Ба–Би–Га–Ла–Ма–Ги», сказав Малкович і вручив сину покійного друга Дмитрові картину Єрка з майбутньої книжки про Маленького принца і поки що віртуальний орден «А–Ба–Би–Га–Ла–Ма–Ги», який iще не встигли виготовити. ...Вийшовши після барвистої барокової презентації у сірий київський світ, повторюю за Григорієм Фальковичем: Щира, кльова, щедрослова, хай живе дитяча мова! А дорослу, перерослу не люблю я, бо вона перелякана й нудна. Оксана Пахльовська, — Пані Оксано, як пояснити цей феномен, що кожну дитячу книжку «А–Ба–Би–Га–Ла–Ма–Ги» дорослі не можуть пропустити? — Я думаю, крім того, що книжки Малковича — це завжди якість, це ще й послання, в котрих закладено багато речей, яких ми дуже потребуємо: відповідальність, любов до своєї мови, до рідних людей — не в такому риторичному сенсі, в якому в нас часто вживається це поняття, а в автентичному. І все, що вкладає у свою книжку Малкович, позначене моральністю. Якщо Європа починалася з Греції, а греки вважали ідеальним синтез етики й естетики, то у Малковича це є... Я часто думаю, якими шляхами генетичними прийшов сам до себе Малкович. От я зараз познайомилася з його прекрасною мамою з таким вродливим обличчям карпатської жінки, таким незвичним, таким чесним, таким тонким. Мене завжди вражав шляхетний рисунок народного кореня людей із тих країв. Іван — хлопчик, що прийшов із карпатських гір, став надзвичайно модерною, сучасною європейською людиною, він прекрасний менеджер, до того ж різні види його професійної діяльності взаємозаряджаються. Ніколи не треба забувати, що він дуже тонкий поет, і в нього, зрештою, як у книгодрукуванні, так і в поезії, є етична складова. Малкович — унікальний видавець, і я сподіваюся, в Україні буде колись ситуація, гідна його зусиль. Він справді торкнув нерв майбутнього, бо майбутнє починається з дитини, яка читає книжку. Книжка — це фактично оборонний мур майбутнього, і я дуже рада, що Іван побудував цей оборонний мур, і горда, що в моєму поколінні це відбулося. — Ви присутні у видавництві «А–Ба–Ба–Га–Ла–Ма–Га» у збірці «Сновиди», чи не плануєте видати власну книжку? — Подивимося. — Поетичну? — Можливо, прозову. — Художню? — Так. — Ви пишете роман? — Не доходять руки дописати, тому що політична і наукова ситуація забирає весь час: у мене він пішов на становлення україністики в Італії і на роботу тут. Але, думаю, я вивільню час і для реалізації книжки. Маю багато написаного, я просто роками ці твори не друкую. — Той двотомник Ліни Костенко, про який так мріє Іван Малкович, буде в 2012 році? — Ні, я думаю, він ще не з’явиться в цьому році. Сподіваюся, вдасться видати іншу книжку. Але більше нічого не скажу, це задум Івана, який мені видається дуже цікавим.КОМЕНТАР
письменниця, культуролог:
Відомий український письменник, народний депутат кількох скликань, колишній голова Національної спілки письменників України Володимир Яворівський помер на 79 році життя у суботу, 17 квітня. >>
У Нью-Йорку топ-тема – український борщ.
Легендарний український ресторан “Веселка” на Мангеттені існує вже 67-м років. >>
Ім’я заслуженого майстра народної творчості Василя Волівача я вперше почула, коли була з екскурсією в краєзнавчому музеї в Радомишлі, що на Житомирщині. >>
Народна депутатка від фракції «Європейська солідарність», командир добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» Яна Зінкевич долучилася до лялькового проєкту популяризації відомих жінок України. >>
За результатами конкурсу, який відбувся 15 квітня – новим директором Національного центру Олександра Довженка стане Олена Гончарук. >>
Володимир Чепелик створив монументальні пам'ятники президенту УНР Михайлу Грушевському біля Будинку вчителя, та письменнику Олесю Гончару в однойменному сквері. Кияни знають його як автора скульптури актору Миколі Яковченку, що на площі перед Національним академічним драматичним театром ім. Франка. >>