«Ми — істоти космічні»,

23.06.2004
«Ми — істоти космічні»,

Галина Железняк.

      Людина може спокійнісінько пройти свій земний відрізок часу, так і не збагнувши до кінця, навіщо подібна нагода їй трапилася взагалі. Але, мабуть, і найпрагматичніший із прагматиків бодай раз у своєму житті завмирав перед нетутешньою красою зоряного неба. Усе земне на його тлі маліє до дріб'язку, і треба, очевидно, бути аж надто закостенілим матеріалістом, аби не розгледіти у цьому факті для себе глибокий зміст. Проте як би людство впродовж багатьох віків не напружувало свої могутні мізки, таємниця небесного купола Землі так i залишається до кінця не розкритою. Розмова з директором Харківського планетарію, астрофізиком Галиною Железняк, — тому ще один доказ. 

 

«Якби Плутон вiдкрили сьогоднi, його могли б не зарахувати до планет»

      — Пані Галино, дозвольте почати з найсвіжішої новини. Цього місяця земляни мали можливість спостерігати рідкісне астрономічне явище — Венера пройшла по диску Сонця. І оскільки у Всесвіті все взаємопов'язано і нічого не відбувається випадково, то й ця непересічна подія, мабуть, таїть у собі певний зміст?

      — У нашу епоху ця подія ніби й не має певного наукового значення. Але водночас учені помітили ось яку закономірність. Коли на одній осі розташовуються Сонце та Венера і якщо до них приєднується ще й Юпітер, це може викликати серйозні природні зміни. Скажімо, найбільші землетруси у нас мали місце саме в такі періоди.

      — А що ж цього разу?

      — Юпітер зараз перебуває у сузір'ї Лева, а Сонце з Венерою — у Близнюках. Тобто ми з вами можемо припустити, що цього року такої могутньої взаємодії цих об'єктів не буде. Але вже через рік і вісім місяців у певний період вищезгадані космічні тіла можуть вишикуватися саме в такому грізному порядку, отож матимемо змогу перевірити дану гіпотезу на практиці.

      — А чотири цьогорічних затемнення, про які астрономи і астрологи сповіщали в усіх прогнозах на початку року, внесуть космічні корективи у наше земне буття?

      — Затемнення не впливають на людину. До того ж, їх може бути не тільки чотири, а й сім. Тобто з точки зору космічних факторів цей рік — доволі звичний. Правда, можу відмітити ось яку обставину. У травні людство, умовно кажучи, зустрілося одразу з трьома кометами. За двома вже можна було спостерігати минулого місяця, а третя приєднається до них у літній період. Словом, цей рік цікавий тим, що небо нашої планети відвідують її видимі, близькі і яскраві сусіди. Хоча насправді щороку комет відкривається кілька десятків. Одні з них вже відомі, інші, з нашої точки зору, ніби нові.

      — Чи можна віднести до числа сенсаційних подій цьогорічне відкриття десятої планети?

      — Про неї сьогодні ходить чимало різних чуток. Спроби відкрити її були і раніше. Але усіх претендентів на цей вагомий статус згодом відносили до космічних тіл, що просто схожі на великі супутники. Для науки ця ситуація доволі звична. Скажімо, якби Плутон відкрили не в 30-х роках минулого століття, а сьогодні, то через дрібний масштаб його б навряд чи зарахували до списку планет. Припущення ж, що за Плутоном знаходиться багато тіл до нього подібних, існують вже давно. Тому відкрита недавно Седна ( так її назвали на честь ескімоського бога океану), цілком можливо, і буде зарахована Міжнародним астрономічним союзом як десята по рахунку планета. До речі, в діаметрі вона лише на 250 кілометрів менша за Плутон.

      У цьому зв'язку хотілося б сказати і наступне. Вже найближчим часом у Сонячній системі буде знайдено величезну кількість найрізноманітніших невідомих до сьогодні космічних тіл. Вони часто формуватимуть свої власні орбіти і, цілком можливо, виходитимуть з них під дією сили тяжіння. Поява таких сил поблизу Землі — доволі грізний фактор. Адже на нашій планеті зміна геологічних епох була пов'язана з падінням великих астероїдів і комет. В історії відомо щонайменше три подібних катастрофи. Одна з них сталася 3,6 мільярда років тому. Земля змінила нахил своєї осі, відбулося зміщення полюсів, в результаті чого загинули живі організми. Тому, аби захистити себе, людина мусить вивчати космос дуже ретельно.

      — А хіба можна уникнути подібного лиха? І чи є у людства на цей рахунок якісь ідеї?

      — Якщо ми почали розвивати свою цивілізацію технократичним шляхом, то в принципі усунення космічних загроз з допомогою спеціальної техніки цілком нам під силу. Інша справа, що для реалізації такого проекту, як і для здійснення мрії про космічний дім, людство має бути більш консолідованим.

      Ідей же на цей рахунок є вже велика кількість. Одна з них така. Подібно до того, як існує орбітальна станція (маленький будиночок на орбіті), можна влаштувати поселення на Місяці, і тоді перебування людини в космосі буде набагато довшим. Адже на супутнику Землі є вага. Тобто, хоча людина і важить на Місяці у шість разів менше, ніж вдома, там вона почуватиметься набагато краще, ніж в умовах повної невагомості. Звідси мрія про будівництво місячних міст і політ на Марс. Це можливо, це реально.

      Розглядається також сьогодні можливість висадки на кометні поверхні. Неймовірно цікавий проект, оскільки саме комети зберігають першоречовину Всесвіту ( те, з чого розвивалися наші світи). Вивчати їх буде дуже цікаво. Вже сьогодні у хвості цих унікальних космічних «мандрівниць» знайдено обривки амінокислот. Це свідчить про те, що в космосі можуть бути умови, сприятливі для зародження важких молекул. Останні з часом стають основою для зародження життя. Отож припущення, що космос — жива істота, небезпідставне, і пошук доказу цієї гіпотези згодом може завершитися відкриттям дуже багатьох цивілізацій. То буде величезний переворот у свідомості і мисленні людства.

      — І де ж нові цивілізації можуть знайтися?

      — Та в принципі скрізь. Йдеться про наш світ. А він такий. Сонячна система з планетами знаходиться в Галактиці. Останніх же — сила-силенна, і всі вони сховані у нашому Всесвіті, який, у свою чергу, дуже мало вивчений. Отож людству ще тільки належить пізнати свій власний світ . А вже проникнення в інші Всесвіти — справа поки що, мабуть, тільки фантастів.

      — Галино Василівно, існує припущення, що вся інформація про світобудову і походження світу, людини насправді вже є в роботах давніх філософів, в Біблії. Але через різні причини  нам поки що не дано збагнути їх до кінця і відповідно застосувати на практиці.

      — Насправді так і є. Наразі ми не відкриваємо нічого нового. Людство і в двадцять першому столітті ніби тупцяється на місці або йде доріжками, які протоптали наймудріші філософи давнини. Сьогодні, наприклад, все більше приживається твердження, що Космос — єдина істота, божественна сила, здатна породжувати планети, людство. Але ж ця гіпотеза прийшла до нас ще з часів Платона. Це він у своїх роботах вказував на те, що «Космос став видимою, живою істотою, яка обіймає все видиме; величезним, найкращим, прекрасним, досконалим єдинородним небом». На його думку, всередині нас перебуває «особливо чистий вогонь, споріднений світлу дня». Тільки запаливши його в собі, людина зможе повною мірою реалізувати власне призначення, розкрити відпущений їй потенціал. Отже ще тоді вчені робили спробу знайти тісний зв'язок між людським внутрішнім світом і світом великим. До речі, теорія переселення душ, яка сьогодні на слуху завдяки популяризації східних релігій, теж належить Платону.  Це він говорив, що людська душа може кілька разів поспіль переживати свій земний досвід.

      Список видатних мислителів, які намагалися привідчинити двері невідомого, можна продовжувати довго, адже філософська спадщина земної цивілізації справді дуже велика. Але багато відкриттів не були реалізовані з досить конкретних причин. Наприклад, вкладений у ту чи іншу фразу зміст не завжди правильно усвідомлюється тими, хто її чує. Ми схильні ловити на ходу нові незвичні для нас поняття, підлаштовуючи їх під власне розуміння. Звідси йде дуже сильний ухил у сектантство, зомбування. Людина втрачає розум, смисл, не знаючи, що слово служить фундаментом для цілком матеріальних речей. У зв'язку з цим роль науки у наш час набуває насправді великого значення, хоча її й звинувачують у неквапливості.

«Сьогоднi Всесвiт розширюється, а коли вiн почне стискатися в точку?

      — Що нового вченим вдалося внести у теорію походження світу? Чи не піддається сумніву або, скажімо, перегляду версія про великий вибух?

      — Це поняття — найкраща теорія для пояснення багатьох процесів, які відбуваються у Всесвіті. Формулюється воно так. Біля дванадцяти мільярдів років тому з однієї щільної складової точки почала розбігатися речовина, породжуючи простір і час. Під дією газопилової хмари, яка розліталася в усі боки, виникло Сонце і планети. Саме вибух Всесвіту породив рух матерії, що не зупиняється й понині. Але, на жаль, цю теорію важко назвати вичерпною. З одного боку, завдяки їй ми можемо пояснити походження зірок, планет, дрібних космічних тіл. А з іншого нічого не знаємо про так звану приховану масу Всесвіту. Ця речовина абсолютно невидима. Йдеться про чорні дірки, космічний пил у міжзоряному просторі тощо. Їх може бути величезна кількість. Але сьогодні визначення середньої щільності речовини у Всесвіті — найбільший камінь спотикання науки.

      Багато таємниць таять в собі й електромагнітні поля, які огортають у Всесвіті абсолютно все. Скажімо, твердження: матеріальна частина світу не вічна і поступово вмирає, — вже доведено і не викликає сумніву. Але ж тоді що відбувається з електромагнітними хвилями? Тобто з невидимою частиною матеріального світу. Адже хвиля — це теж матеріальна речовина, тільки та, що не сприймається нами. Цей розділ фізики став сьогодні одним iз найпопулярніших. Звідси розмови про можливість переходу людини в інший стан, паралельні світи. Словом, речі, які поки що асоціюються винятково з фантазією, казковою мрією.

      Найзагадковішою ж проблемою цього відрізку часу астрофізики називають пошук відповіді на ось яке запитання: «Сьогодні Всесвіт розширюється, а що буде завтра?». Адже ситуація, коли він знову почне стискатися в точку, тобто дуже щільну матерію, абсолютно не виключений.

      — Отже, виходить, релігійний постулат: всі ми вийшли з Бога і до нього повернемося — насправді відображає цілком реальну картину буття. Невже розмови про ймовірний кінець світу теж мають певний сенс?

      — Очевидно, так. І у разі, якщо наш Всесвіт й надалі розширюватиметься, і у випадку,  якщо знову стиснеться у щільну матерію, і навіть якщо буде вічним та непорушним, земна цивілізація все одно рано чи пізно припинить своє існування. Тобто форма, яка тепер властива нам, людям, — не зможе вижити у будь-якому випадку. Тому в усі часи філософи переймалися проблемою: а що ж за цією формою, що за тілом  людини, що за матеріальним видимим світом? Чи існує насправді якийсь невідчутний тонкий світ?

      — Яку роль у цих грандіозних процесах відведено людині? Християнство на цей рахунок дає доволі обнадійливу відповідь: в останню хвилину існування теперішнього світу ми не загинемо, а змінимося для зовсім іншого життя.

      — Дуже багато факторів змушують сьогодні замислитися над такою думкою: ми дійсно істоти космічні. Кожен з нас як суб'єкт, який пізнає навколишній простір, здатний на нього впливати. Тобто від того, як ми сприймаємо світ, залежить те, яким він буде. Це і є перехід наших думок, ідей у нову якість, про що у своїх роботах говорив Володимир Вернадський. Він вперше увів поняття «ноосфера», тобто сфера розуму. На його думку, вся інформація, вироблена людством, працює сама по собі. Тобто об'єднується, складаючись у певне інформаційне поле, а останнє потім формує наш підхід до життя і, зрештою, саме життя. Якщо людство не почне усвідомлювати цей взаємозв'язок, воно зайде у безвихідь.

      Докази, можна сказати, лежать на поверхні. Є, наприклад, гіпотеза, що природні родовища руд на Землі виконують роль таких собі електропровідних жил. Тобто через них періодично з ядра виривається енергія планети, виходить на поверхню і розряджається у вигляді блискавки й грому. Порушення цього процесу, як вважають вчені, може спричинити часті й напрочуд руйнівні землетруси або появу так званого сухого грому, коли в небі гримить, а дощу немає. Останнє природне явище часто є передвісником, а то й передумовою поганого урожаю. Тобто у світі дійсно все напрочуд взаємопов'язано, тому людина, для власного ж самозбереження, мусить гармонійно співіснувати з навколишнім світом, природою.

      Усталена думка про те, що у Космосі — ми лише дрібні піщинки і від нас нічого не залежить, напрочуд хибна. Вчені-філософи розглядають людину як духовну істоту, без якої Всесвіт просто не відбувся б. Є гіпотеза, що розумна істота з'явилася з небуття, аби протистояти хаосу і формувати матеріальну культуру, тобто те, чого немає в природі. Отож людина не повинна боятися виконати свою місію творця на Землі, навіть якщо при цьому вона буде в чиїхось очах виглядати смішною чи дивакуватою. Головне сьогодні — душею відгукнутися на поклик природи, Космосу в міру своїх можливостей, менталітету, здібностей.

      Гадаю, така форма поведінки якраз і містить момент пошуку Бога. Від початку релігійне пізнання базувалося на внутрішньому світі людини. Видатний вітчизняний діяч митрополит Ілларіон говорив: «Шлях людини до Бога — це шлях серця». Мені дуже приємно, що для багатьох людей ця істина сьогодні вже стала керівництвом до дії. Хтось, скажімо, знайшов для себе порятунок у здоровому способі життя, хтось зняв прекрасний фільм про космос, а ще хтось просто посадив дерево. Героїзм може міститися і в повсякденності, у тому, що людина працює з повною самовіддачею або, скажімо, душею вболіває не лише за глобальні проблеми Всесвіту, а й за конкретне місто, в якому живе.

Реабiлiтацiя теорiй Вернадського i Чижевського

      — Тобто головним залишається усе той же щирий порух серця, який самодостатній сам по собі й малим не може бути в принципі?

      — Напевно, так і є. Але водночас не менш важливо розвивати і вищезгадану сферу розуму. Інформаційний потік відіграє напрочуд велику роль, адже коли ми знаємо, нам легше йти життям. Уявіть собі, кілька століть тому жителі європейського континенту могли захворіти, а то й гинули, скуштувавши екзотичні фрукти. Сьогодні ж людина прилаштувалася до різноманітного харчування і прекрасно себе почуває. Або, скажімо, раніше вважалося, що людський організм не може прожити без їжі більше двох днів. Тепер же існує безліч оздоровчих систем, які базуються на спеціальному голодуванні.

      Тобто сьогодні роботи Вернадського поступово отримують життєву основу, хоча раніше не сприймалися взагалі. Аналогічна доля спіткала й ідеї іншого видатного вченого — Олександра Чижевського. У своїй праці «Фізичні фактори історичного процесу» він довів існування взаємозв'язку між спалахами на Сонці й такими суто земними подіями, як війни, революції тощо. Його відкриття довго було під забороною. Правда офіційною наукою було визнано, що поява на Сонці плям може вважатися передвісником великих епідемій. Наразі ж вплив вибухоподібних сонячних процесів на стан Землі і самопочуття землян уже ніхто не заперечує. Про такі дні заздалегідь попереджають синоптики, аби люди, чутливі до негативних фізичних факторів, враховували їх, плануючи свій день. Таку інформацію нині беруть до відома і кардіологи, оскільки у дні сонячної активності збільшується число інфарктів та інсультів.

      — А що б ви сказали як астрофізик про доцільність астрологічних прогнозів?

      — Академічна наука астрологію повністю заперечує. Але оскільки той факт, що, скажімо, Місяць як космічний об'єкт не викликає сумніву в сенсі впливу на кровотворчу систему та на припливи і відпливи у людському організмі, то, очевидно, в майбутньому будуть знайдені й інші закономірності. Особисто я для себе знаходжу тут багато цікавого. Маю на увазі індивідуальний гороскоп, що враховує вплив найрізноманітніших об'єктів. Середній же прогноз — повна нісенітниця. Людина як мисляча істота завжди здатна змінювати ситуацію на краще. Тому прогноз, який зомбує, змушує діяти одноманітно, не має ніякого сенсу. Можливо, і добре, коли є якісь побажання на день, але до них треба ставитися хіба що з посмішкою.

      — Пані Галино, я знаю, що на сьогодні ви маєте дві освіти: дипломований астрофізик і спеціаліст з наукового атеїзму. Йдучи на зустріч iз вами, я внутрішньо готувалася до дискусії з людиною, яка в силу своєї професії відстоює первинність матерії і скептично ставиться до поняття духу. Або, скажімо, навпаки, слідуючи сучасній тенденції, змінила колишні погляди на кардинально протилежні. Проговоривши ж iз вами добрих дві години, я так і не збагнула до кінця: вірите ви чи не вірите в Бога?

      — Швидше, я вірю у чисті помисли людини.

  • Що там, у голові?

    Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>

  • Підкорене небо

    У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>

  • «Небесний тихохід»

    Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>

  • Філософ волокон із чвертю ставки

    Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>

  • НаЗУБок

    Усім відома фраза: «Одне лікуєш — інше калічиш». Але далеко не завжди ми можемо побачити зв’язок між прийомом якихось ліків і проблемою зі здоров’ям, яка виникає через деякий час. Особливо при протезуванні зубів. >>