Сміття на «круглому столі»

23.06.2004

      Нещодавно у Рівному відбулося громадське обговорення з досить незвичної тематики. Образно кажучи, на «круглому столі» опинилося сміття і «букет» проблем, пов'язаних з його збиранням та утилізацією. Схоже, до цієї теми змусив звернутися приїзд до Рівного німецької делегації з питання переробки побутових відходів. Нині цю міську проблему вирішують 450 двірників, які обслуговують 250 тисяч населення Рівного. Зрозуміло, що такої кількості «санітарів міста» недостатньо, адже, тільки за офіційними даними, на кожного мешканця області щороку припадає 4 тонни побутових відходів. У самому Рівному ця цифра ще вища — 15 тонн. Окрім того, під сміттєзвалища на території області відведено 104 гектари землі.

      Отже, висновок напрошується однозначний — зі сміттям необхідно щось робити. Ось тільки як, якщо навіть вивезти відходи з міста доволі проблематично? Комунальне автотранспортне підприємство Рівного № 1728, переобтяжене внутрішніми проблемами — не вистачає техніки, кадрів, до того ж ЖКП унаслідок фінансових негараздів замовляють вивезення сміття лише тричі на тиждень. Тому, особливо у вихідні дні, панорама у дворах житлових будинків вельми неприваблива. Що ж до автомобілів, то вони перебувають у вельми поважному віці, і водії дуже неохоче йдуть працювати на цей «антикваріат» (наприклад, у 2003 році КАТП-1728 прийняло на роботу п'ятьох водіїв, але через 1—1,5 місяця вони звільнилися, не витримавши умов праці).

      Нині найбільше клопотів у підприємства з приватним сектором — тими районами обласного центру, де переважають будинки індивідуальної забудови, де не всі власники уклали договори на вивезення сміття, натомість позбуваються його, створюючи стихійні сміттєзвалища. Ліквідація таких смітників за десять місяців минулого року завдала КАТП 56 тисяч гривень збитків. А далі з цим буде ще гірше. Кількість сміття протягом останніх років збільшилась на 30-40 відсотків. Як стверджують фахівці, таке зростання обсягів сміття відбувається внаслідок того, що нині всі товари продаються у власній фірмовій упаковці. Це картон, поліетилен, ПЕТ-пляшки.

      У пошуках шляхів вирішення цієї проблеми на базі ЖКП «Паркове» вирішили провести експеримент, встановивши кілька нових контейнерів з кришками для роздільного збирання сміття. Мешканцям навіть безкоштовно роздали з цією метою спеціальні поліетиленові пакети для сміття. Але результат на міському фоні майже непомітний — серед більш ніж тисячної маси всіх міських сміттєвих контейнерів десяток-другий «експериментальних» погоди, зрозуміло, не зроблять. Один із заступників міського голови Сергій Васильчук висловив ідею, що утилізацію сміття потрібно передати у руки підприємців, перетворивши її у такий спосіб з обтяжуючої міську «комуналку» проблеми на прибутковий бізнес. Скажімо, у тій же Польщі утилізацією сміття займається 2,5 мільйона осіб.

      Можливо, у цій країні такий бізнес і виправдовує себе, але у нас... Потрібно принаймні побудувати спеціальні підприємства для переробки сміття. Ані місто, ані область для цього коштів не мають (орієнтовна вартість такого підприємства становить близько 70 мільйонів гривень), та й узагалі в Україні такі заводи споруджують поки що тільки у Києві та Харкові. Натомість рівненських підприємців привабити нічим. Склозавод «Консюмерс-Скло-Зоря» у розташованому за кілька десятків кілометрів від обласного центру селищі Зоря закуповує склобій у Донецьку та Дніпропетровську, а не в Рівному. Частину відсортованого скла та ПЕТ-пляшок вивозять звідси на переробку в інші міста України. Словом, стати «сміттєвим королем» у місті бажаючих не знайшлось.

      Найприкріше, що для боротьби зі «сміттєпорушниками» наразі майже не існує важелів впливу. Адже, скажімо, штраф за викидання сміття в непередбачених для цього місцях становить від 18 до 102 гривень. А от у Німеччині штраф тільки за викинуту порожню пачку цигарок складає кількасот євро. Варто було б розробити й систему заохочень. Нині, зрозуміло, у магазинах є все. Але, скажімо, можна було б здавачам вторсировини запропонувати талон, який дозволяв би їм купувати товари за дешевшими цінами. У будь-якому випадку втрата на здешевленні товару компенсувалася б набагато більшою економією витрат на вивезення та утилізацію сміття.