Наші сусіди до списку депортованих зі своєї країни журналістів вписали ще одне ім'я, уже четверте за рахунком. Нашого співвітчизника Михайла Подоляка, який донедавна працював на мінську газету «Время», звинуватили не в чому-небудь, а в закликах до «консолідації опозиції з метою протидії КДБ Білорусі». Саме таку крамолу уздріло в статтях журналіста білоруське КДБ, яке й вирішило якнайшвидше спекатися «неугодного» українця.
Як повідомляє УНІАН, посилаючись на «Газету.ру», спільну постанову про депортацію українського журналіста прийняли прокуратура і КДБ Білорусі. У Центрі інформації і громадських зв'язків КДБ Білорусі рішення про депортацію Михайла Подоляка пояснили пунктом 2 статті 25 Закону «Про правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, що проживають на території Білорусі» і положенням про порядок депортації іноземних громадян і осіб без громадянства. Підставою для ухвалення такого рішення став той факт, що Подоляк випускав у виданні «Время» «статті із закликами до консолідації радикальної опозиції з метою протидії державним органам Білорусі». «Матеріали Подоляка, — робить висновок КДБ, — можуть призвести до дестабілізації громадської злагоди і політичної ситуації в республіці». «Таким чином, журналіст порушив закон про правове становище іноземних громадян і вчинив дії, що суперечать інтересам державної безпеки», — зазначили в КДБ.
Головний редактор тижневика «Время» Павло Жук вважає, що правила депортації були серйозно порушені: «У Білорусі Михайло проживає вже 15 років із дружиною і має всі документи, зокрема посвідку на проживання. Проте всі 15 років громадянство йому чомусь не давали». Із журналістом особливо не панькалися: за словами пана Жука, о сьомій ранку, виламавши двері, до квартири Подоляка вломилися співробітники КДБ, МВС та візової служби — всього вісім осіб. Пославшись на те, що у нього не все гаразд із документами, які узаконюють його перебування в республіці, співробітники силових органів відвели журналіста в невідомому напрямку. Вже об 11.25 журналіста посадили в поїзд, який їде в бік українського кордону. Михайло навіть не встиг попрощатися з дружиною, вони вже на пероні прощалися під охороною співробітників КДБ...
За словами Павла Жука, обставини депортації журналіста будуть досліджені юристами газети і оскаржені. Як з'ясувалося, рішення про вислання з країни ухвалили ще 18 або 19 червня, а пред'явили журналісту за декілька хвилин до відходу поїзда.
У редакції тим часом не можуть зрозуміти, яка конкретно стаття могла викликати таке рішення. Крім того, газеті «Время», за словами редактора видання, не було винесено протягом двох місяців із дня виходу жодного попередження. «Я навіть не знаю, що конкретно зі статі Михайла могло спричинити таке рішення, але я думаю, що така розправа з журналістом — поки єдиний для влади легальний мотив нашкодити газеті, тираж якої зараз доходить до 30 тисяч», — вважає Павло Жук, який також додав, що має намір продовжувати співробітничати з Подоляком, навіть якщо останній житиме на території України.
Сам Подоляк в'їхати до Білорусі більше не зможе. Йому відмовлено у в'їзді впродовж п'яти років, про що в його паспорті зроблено відповідну позначку. Про вищезгадане рішення повідомлені Міністерство закордонних справ республіки і Державний комітет прикордонних військ Білорусі.
Учора на брифінгу в українському МЗС речник відомства Маркіян Лубківський зауважив, що Україна буде «апелювати перед білоруською стороною з проханням дати відповідні роз'яснення щодо причин депортації журналіста». З ініціативи української сторони відбулась зустріч дипломатів українського посольства в Білорусі зі співробітниками МЗС цієї країни, в ході якої українські дипломати попросили внести ясність у питання депортації Подоляка. За словами Лубківського, мотиви депортації поки що МЗС України «не відомі й не зрозумілі». За його словами, офіційного роз'яснення МЗС України з боку білоруської сторони поки не отримало, як не отримало й офіційного документа, яким би українську сторону було поінформовано про депортацію українського громадянина.
Газета «Время» — вже друге видання, що поплатилося за діяльність Михайла Подоляка. Газета «Наша свобода» (редактором її також був Павло Жук, була закрита не без участі депортованого журналіста. 2 серпня 2002 року Московський районний суд Мінська задовольнив позов голови Комітету державного контролю Анатолія Тозіка, який вважав, що Подоляк у статті «Конфіденційно» образив його честь і гідність. Суд задовольнив позов і зобов'язав редакцію виплатити урядовцю 55 млн. білоруських рублів (27 тисяч доларів), а журналіста Подоляка — 2 млн. (1080 доларів). Штраф спричинив закриття газети.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
