9 квітня 1989 року, в розпал горбачовської «перебудови», імперія вишкірила зуби і явила свою справжню потворну сутність. Того недільного вечора було жорстоко придушено мирну демонстрацію в Тбілісі. «Омонівці» та армійські підрозділи перекрили виходи з центральної площі грузинської столиці, де кілька днів тривав велелюдний мітинг на підтримку суверенітету Грузії. Несподівано військові напали на людей і почали бити їх саперними лопатками. Кривава бійня сколихнула громадськість. Владі довелося погодитися на створення депутатської слідчої комісії. Винними було названо керівників компартії Грузії Патіашвілі та Нікольського і генералів Родіонова та Кочетова, хоча рішення такого рівня ухвалювалися тільки з санкції вищого керівництва держави. Перед тим влада вже вдавалася до насильства в Алма–Аті, коли в грудні 1986 року казахські студенти протестували проти призначення очільником компартії Казахстану невідомого в республіці росіянина, а також 1988 року в єреванському аеропорту, Вільнюсі, Мінську та Куропатах. 1 грудня 1989 року гумовими кийками били демонстрантів у Львові. Тож коли про якогось царя чи генсека російські історики кажуть, буцімто він ліберал, не вірте: ліберальних імперій не буває, принаймні в Росії.
10 квітня 1945 року на ближній дачі в Кунцево відбулася розмова Сталіна з патріархом Алексієм І. Російській православній церкві було відведено важливу роль в упокоренні країн Центральної Європи, що опинилися в радянській сфері впливу, особливо православних Болгарії та Румунії, а також на західних теренах України та Білорусі. Цю роль РПЦ намагається відігравати й нині, коли минуло понад 20 років після розпаду СРСР.
10 квітня 1966 року український поет і перекладач Святослав Караванський звернувся до голови Ради Національностей Верховної Ради СРСР з клопотанням, у якому викривав практику дискримінації за національною ознакою, що тривала і після смерті Сталіна. Вперше Караванський був засуджений у 1945–му до 25 років позбавлення волі (на момент арешту Святославові було 24 роки) за участь в українському визвольному русі на півдні України. Звільнений у грудні 1960 року, він знову потрапив за ґрати в листопаді 1965–го — «досиджувати» попередній термін, бо турбував владу листами та заявами з приводу русифікації України. Отже, згадане клопотання Караванський писав в ув’язненні. Однак парадоксальність ситуації не в цьому, а в тому, що в клопотанні «націоналіст» Караванський звертає увагу на дискримінацію не лише українців, а й кримських татар, німців Поволжя, євреїв, чеченців, інгушів, калмиків, карачаївців, молдаван, корінного населення Балтії, Західної України та Західної Білорусі, а «інтернаціоналістська» совєцька імперія відповіла йому новим судом та подовженням ув’язнення.
14 квітня 1856 року помер видатний російський філософ Петро Чаадаєв (нар. 1794 р.). Його «Філософські листи» відіграли значну роль у розвитку суспільної думки Росії. Перший iз них викликав лють імператора Миколи І. За його наказом часопис «Телескоп» було заборонено, редактора вислано, цензора звільнено з роботи, а Чаадаєва оголошено божевільним. Тож Чаадаєв — фактично перший російський дисидент, чиє інакодумство кваліфіковано як психічний розлад. Згодом, в СРСР, така практика набула широкого розмаху. А причини царевої люті вичерпно розкрив письменник Євген Гуцало в книзі «Ментальність орди»: «Як істинно російська людина Петро Чаадаєв знав минуле Росії і ненавидів це минуле, і мав усі підстави для таких емоцій, — тож чи від того він перестав бути істинно російською людиною, російським патріотом? Ні в якому разі. Не гірше, ніж минуле, Чаадаєв знав сьогоднішній день Росії, пов’язаний iз придушенням декабристського повстання на Сенатській площі, з кривавим придушенням польського повстання, й зрозуміло, які емоції все це могло викликати в нього, хоч він не переставав від цього залишатися російською людиною. І, пророк Росії, він був здатен побачити й проаналізувати її майбутнє, а ми ж то сьогодні добре знаємо, яке то судилося майбутнє, і Чаадаєв виявився цілком об’єктивним у прозиранні в це майбутнє».
Далі буде.
Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>
Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>
Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>
Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>
Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>
Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>
