«Укртелеком» не на зв’язку...

04.04.2012

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Процес приватизації «Укртелекому» нагадує рівняння з двома невідомими, де Х — власник компанії, а У — майбутнє, яке для неї підготували. Звичайно, є й офіційні версії, які пояснюють: австрійська компанія планує реорганізувати виробництво і підвищити собівартість підприємства. Проте це більше нагадує інформаційну «піну», адже поки керівництво займається реструктуризацією, звичайні працівники «Укртелекому» вчаться виживати на помітно «схудлі» оклади та... пишуть листи до ЗМІ з проханням допомогти. Нещодавно такий лист надійшов до редакції «УМ».

Якщо на кону реальні гроші

Минуло більше року, як у приміщенні Фонду держмайна було підписано договір купівлі–продажу вітчизняної компанії «Укртелеком». Нагадаємо, що покупцем тоді виступила українська дочірня компанія маловідомого австрійського концерну ЕРІС–ТОВ «ЄСУ», яка виклала за контроль над телекомунікаційними системами України суму, що перевищила стартову ціну лише на 10 грн. І все б нічого, якби не той факт, що замість шістьох заявлених раніше компаній у конкурсі взяла участь тільки одна. Такий незвичний спосіб приватизації — продаж одному покупцю — викликав на ринку телекомунікацій підозру, що EPIC — це не більше ніж посередник, а ВАТ «Укртелеком» приватизують в інтересах інших людей, та й людей не простих, а перших осіб держави. Зокрема, сім’ї Президента України.

«Звертаємось до Вас, шановна редакціє, адже більше немає до кого. Влада просто закрила очі на те, що виробляють з «Укртелекомом», і як наслідок — велика і сильна компанія тріщить по швах. Хоча ми і розуміємо, що у «нас» буває все, а особливо, якщо на кону не дозвільний інтерес, а реальні гроші», — стверджує колектив авторів.

Пригадується, що суперечності в колі експертів, преси та громадськості буквально закипали вже одразу після продажу «Укртелекому». Народний депутат Олександр Бондар ще тоді говорив, що EPIC — це не структура рівня «Мітал Стіл», а сіра конячка з непрогнозованою тактикою дій. «Можна чекати сюрпризів і в спецзв’язку, і в тарифах, і в розвитку мережі в селі». Вже тоді він припускав, що з продажу «Укртелекому» може вийти великий скандал. Інтерес до справи розпалило ще й те, що головні фігуранти події — Фонд держмайна, австрійська компанія EPIC і менеджмент «Укртелекому» — одностайно відмовились коментувати процес приватизації... Таким чином, чутки про те, що компанію було придбано в інтересах найближчого оточення Президента почали набувати сенсу.

Майже комунізм: працюємо 8 годин! На тиждень...

У принципі, оптимістичних відгуків щодо подальшого майбутнього вже приватизованого «Укртелекому» не було з самого початку. Але надія на те, що стратегічно важливий об’єкт потрапить до рук, які щиро захочуть його розвивати навіть з метою майбутнього перепродажу, була. Її підігрівало й те, що в австрійському концерні ЕРІС неодноразово заявляли про наміри інвестувати в розвиток «Укртелекому» 450 млн. гривень протягом 5 років після його придбання з метою розгортання і модернізації мереж мобільних операторів, технічної підтримки, зокрема розвитку широкосмугового інтернету і безпосередньо збереження частки «Укртелекому» на ринку фіксованого зв’язку.

Утім швидко казка мовиться, а на ділі — замість обіцяних інвестицій уже за два місяці після приватизації на компанію звалились масові скорочення, від яких у компанії відхрещуються, а інформацію спростовують, мовляв, у нас реорганізація, а люди йдуть за власним бажанням. «УМ» удалося поспілкуватись на цю тему з одним із штатних працівників, який не захотів, щоб ми розголошували його ім’я. Він розповів нам, що зі зміною керівництва працівникам буквально зразу почали пропонувати звільнитися за згодою сторін або написати заяву про переведення на 8–годинний робочий тиждень зі скороченням окладу. Ті, хто відмовлявся це робити, згодом усе одно йшли, теж за «власним бажанням»...

За словами робітників, те, що «нагорі» звуть «реорганізацією», насправді є «руйнацією» компанії зсередини.

«Що лише не вигадували, щоб скоротити штати: вводили акції з мізерними виплатами, переводили людей на 0,1, 0,2, 0,3.... окладу, і постійно — новий штатний розклад, звичайно ж, з переглядами нормативів і обов’язковим скороченням пенсіонерів, як усім розповідають! Після всіх поневірянь вигадали як вивести людей зі штату «Укртелекому»: віддати персонал експлуатації станцій — спеціалістів першого класу, разом з обладнанням — фірмам, що ніколи не займались експлуатацією, адже в такому випадку і людей вони ніби не скорочують, і за умовами продажу виплат ніяких робити не треба. Що ж, очевидно наші «вожді» та невтомний штат юристів постійно працюють над тим, як прибрати людей, злупити грошенят, усе розпродати та врешті закінчити свій тур з «Укртелекомом».

Зв’язківці... без телефонів

На думку багатьох українських експертів, «Укртелеком» може бути перепроданий через деякий час за ціною, в кілька разів вищою від приватизаційної. Проте, на думку «телекомівців», що написали нам цього листа, та, на відміну від експертів, відчувають політику компанії не теоретично, а на власній шкурі, — монополіст зв’язку, титан, з десятиліттями напрацьованою базою клієнтів та досвідчених працівників, просто розсипається. Для його модернізації потрібні чималі кошти, і навіть не мільйони, а мільярди гривень. Натомість перед нами постають не зрозумілі перспективи, а неочікуване майбутнє з незнайомим власником, і думка про те, що «австрійці» були лише частиною корупційної схеми, ставить ще більше питань. По–перше, туманні здогадки про реального власника дають лише часткові припущення про його статки — чи зможе він насправді займатись компанією, а по–друге, ми не знаємо реальних цілей, з якими компанію було придбано, але виходячи з наступних рядків, вони були явно не «благородними». «Важко уявити компанію, наприклад овочеву, без овочів, зате з розвиненою структурою поливу. Ось так і ми, маємо «Укртелеком», але з 01.01.2012 і до кінця року вже не буде при ньому телекомунікацій (телефонних станцій), тобто тих самих «овочів», із яких і надходить прибуток. Але ж, шановні, жодна телекомунікаційна компанія не може існувати без телефонних станцій з тієї причини, що вона просто не зможе надавати послуги телефонії, а до того ж цифрові!» — пишуть автори листа.

Оскільки продаж телекомунікацій не може сприяти закріпленню позицій компанії зв’язку на ринку та славнозвісній «додатковій вартості», то, очевидно, мета тут інша. На жаль, влада знову легковажно поставилася до «чорної» приватизації в країні, забувши, що «Укртелеком» має не тільки велике економічне значення, а й стратегічне, і нам зовсім не все одно, хто буде власником, адже з цією компанією пов’язана і тема безпеки: і питання громадської оборони, і питання комунікацій у надзвичайних ситуаціях також пов’язані з цією структурою...