Ведмідь прокинувся від сплячки

22.03.2012
Ведмідь прокинувся від сплячки

Віктор Медведчук — одіозний глава адміністрації «пізнього» Президента Кучми — офіційно повідомив про своє повернення в публічну політику. Про це він заявив у відеозверненні на своїй сторінці в мережі Facebook, де в колишнього лідера СДПУ(о) станом на вчора було 984 читачі.

Медведчук — «князь тьми і темників» у 2002—2004 роках, один із керівників державної системи цензури у ЗМІ та репресій проти «помаранчевої» опозиції — випав із великої політики в 2005 році, не знайшовши місця після перемоги свого головного недруга Віктора Ющенка на президентських ви­борах. У 2006–му Медведчук ще був серед лідерів «Опозиційного блоку «Не так!», сформованого на базі його Соціал–демократичної партії України (об’єднаної). Але блок, попри широку рекламу, зазнав нищівної поразки (1,01% голосів). Після цього СДПУ (о) фактично розвалилася, Медведчук відійшов від керівництва партією, і лише через кілька років випірнув на посаді голови ради центру «Правова держава». У межичасся були також спроби Віктора Володимировича співпрацювати з Юлією Тимошенко та бути посередником у творенні «широкої» коаліції з «Регіонами» — ПРіБЮТ, однак і ця ставка «Князя» не спрацювала. І ось нещодавно Медведчук знову з’явився на публіці — розмістив у пресі, зокрема й регіональній, кілька однакових програмних проплачених статей. Завів сторінку у «Фейсбуці». Висловив захоплення кількістю і якістю коментарів користувачів інтернету (на кшталт «Повертайтеся в Іршаву, будь ласка!»; «Шкода, що такі сильні люди, як ви, пішли з парламенту»). На обличчі 57–річний юрист і політик, чоловік телезірки Оксани Марченко, дуже змарнів порівняно з 2004 роком, однак чутки про хворобу заперечує. Та й тіло має підкачане, як і колись.

«Я повертаюся в публічну політику не заради ви­борів, оскільки твердо переконаний, що все, що відбувається, — це не результат виборів, а результат того, що на виборах ми дуже часто помиляємося», — сказав Медведчук у вчорашньому відео­зверненні. «Сьогодні прийшов час не просто заявити про себе, а вийти з тими ідеями, які, на мій погляд, — і ви це підтвердили в своїх відгуках, — є актуальними», — каже колишній есдек, котрий вісім років тому мав найбільш негативний імідж серед українських політиків. Говорячи про вибори, ВВМ зазначає, що «суть полягає не в тому, за кого ми голосуємо, а в тому, як ми можемо впливати на тих, хто в результаті нашого голосування приходить до влади і забуває про те, що обіцяв робити після виборів». За загальними фразами він обіцяє найближ­чим часом висловити у ЗМІ свої ідеї впливу на владу.

У середовищі експертів є кілька версій щодо «прокидання ведмедя від сплячки»: 1) він таки хоче балотуватися в парламент; 2) прагне принаймні стати більш–менш впливовим гравцем у великій політиці, посівши новий, відносно незайнятий і перспективний ідеологічний напрям; 3) може стати керівником виборчого штабу «Регіонів», котрі потребують свіжої крові, — чому б і ні?

Незалежний журналіст Вахтанг Кіпіані, відомий борець із темниками від Медведчука та автор досліджень на цю тему, говорить у коментарі «УМ»: «Медведчук заявив про повернення в публічну політику через «Фейсбук» — місце, де немає цензури, дутих авторитетів і діють зовсім не закони й поняття, за якими живуть представники олігархічного класу. Перед тим він розміщував «замовні» статті в регіональній пресі. Все це свідчить про те, що йому стало «нудно» і він повернеться». Версія Кіпіані — «аби знову стати представником крайньо проросійської групи у владі».

«Ідеться не про гасла захисту російської мови, якими жонглюють перед виборами, а про власне російську політику як зразок для наслідування, — припускає Вахтанг. — Не секрет, що Медведчук на посаді глави АП використовував не тільки російських політтехнологів, а й намагався впровадити на нашому ґрунті ідеологеми «суверенної керованої демократії» — добрий цар, особливий шлях, антилібералізм, союз з РФ, одержавлення всього і вся, і загалом — презирство до людей, яким наперед визначено роль гвинтиків».

Наразі щодо майбутнього Медведчука можна лише ворожити на кавовій гущі. Очевидно, що без такого величезного ресурсу — адміністративного, медіа–, фінансового, яким ВВМ володів у першій половині 2000–х років, цей пан не зможе стати помітним гравцем на нинішній політичній карті України.

Авжеж, зараз в образі «нового Медведчука» ще замало деталей, аби скласти точне враження про нього. Але в одній зі статей Медведчук фактично повторює твердження свого тезки Путіна щодо облаштування «євразійського простору». Він був та, очевидно, залишається каналом зв’язку з Кремлем. Це може використати як козир і нова сила Медведчука, і ті самі «регіонали», якщо він гратиме на їхньому боці.

«Одне діло, якщо він піде до Верховної Ради через «мажоритарку» десь у глибинці, інша справа — якщо реанімує СДПУ(о) під якоюсь іншою назвою, — каже Вахтанг Кіпіані. — А поки що — це людина з темного минулого, в якому є ненависть до свободи, цензура та задуха, символом чого був і залишається Медведчук».