Гетьманам час додому

15.02.2012

Днями у столиці відбулося офіційне відкриття Міжнародного благодійного фонду «Повернення». Мета нової інституції — віднаходити й передавати архівам, музеям і бібліотекам вітчизняні культурні, історичні реліквії, якi свого часу творилися українськими емігрантами чи були вивезені за межі нашої країни. «Дуже багато цінних речей зберігаються за кордоном, а держава не має права вилучати їх звідти. Тому наш Фонд спробує допомогти їй у цьому. Якщо українці знатимуть про свої історичні реліквії й матимуть їх у музеях, нехай навіть приватних, тоді наше суспільство може вважати себе цивілізованим», — говорить президент МБФ Валерій Бондик. Один із засновників «Повернення», дослідник історії еміграції Олександр Рудиченко наголосив, що Фондові важко співпрацювати з іноземними архівами, тому основним джерелом українських цінностей є приватні музеї й колекції: «До прикладу, у приватних музеях є речі, якi не планують виставляти, або ж там наявні двійники експонатів. Якщо ми не зможемо викупити реліквію, тоді будемо домовлятися про те, щоб її сфотографувати, описати для опублікування в альбомі чи каталозі. Ще один варіант — наприклад, можна оцифрувати документи й розмістити їх на сайті для ширшого загалу».

Ідея справді цікава, та наскільки активним буде продовження діяльності Фонду і чи виправдають себе гучні фрази його засновників, пропагування вислову «Без минулого немає майбутнього». Ось тут поки поставимо три крапки.

Наразі вдалося повернути справжні погони льотчика Петра Нестерова, частину архіву генерала Антона Денікіна, особисті речі генерала–хорунжого армії Української Народної Республіки Сергія Кульжинського, нагородну колодку підполковника армії УНР Івана Діденка, фото ордена Св. Миколая Чудотворця, Августовську ікону, яку викупив перший віце–президент МБФ Олексій Шереметьєв у нащадків родини емігрантів. До речі, цими реліквіями Фонд поповнив Національний Києво–Печерський історико–культурний заповідник.

Чекають на постійне «проживання» в Україні (переговори з приводу цих експонатів зараз тривають) архів віце–міністра іноземних справ й управителя Міністерства іноземних справ УНР Івана Токаржевського–Карашевича, дипломатичний паспорт і паспорт родини члена Директорії УНР Андрія Макаренка, а також три портрети українських гетьманів художника–іконописця Володимира Боровиковського, датовані кінцем XVIII сторіччя, серія портретів «Українські гетьмани», що містить приблизно 18 полотен. Останню 1940 року створив Микола Битинський — українець, який в еміграції став відомим художником. А поки ця колекція є власністю американського громадянина. Чотири портрети, які були надані ним для презентації під час відкриття Фонду, могли б стати цікавою родзинкою якоїсь історичної експозиції, адже дозволяють відкарбувати в пам’яті не лише зовнішність того чи іншого гетьмана, а і його одяг, булаву, герб.

Дарина ФІАЛКО