Енергетична верба замість газу

08.02.2012
Енергетична верба замість газу

Селян переконувати у вигодах альтернативного палива не потрібно. (Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.)

Ціна російського газу змусила харків’ян шукати альтернативні джерела тепла. І хоча запропоновані варіанти обігріву важко назвати ідеальними, замінники блакитного палива поступово завойовують місцевий енергетичний ринок. В області з’явилися проекти видобування сланцевого газу та бурого вугілля, відкриваються нові цехи з виробництва паливних брикетів, збільшуються площі вирощування енергетичної верби. Проаналізувавши результати перших експериментів, фа­хівці зробили такий висновок: життя без газу складне, але в принципі можливе і набагато дешевше, якщо мати на увазі саме теперішні ціни на російське блакитне паливо.

 

Газувати більше нічим?

На Харківщині й понині добувають 42 відсотки вітчизняного природного газу. Але оскільки регіону він не належить, область iз цієї переваги не отримує жодних преференцій. Тобто харків’яни платять за спожите блакитне паливо таку ж ціну, як і решта населення країни і змушені озвучувати щороку дві болючі проблеми: розроблені родовища невпинно тануть, а з облаштуванням нових ніхто не квапиться. Правда, не так давно заступник голови облдержадміністрації Валентин Дулуб повідомив, що чиновники з дня на день очікують інформації з Києва про цьогорічні плани освоєння харківських надр. Але навіть якщо давні сподівання і справдяться, свого газу все одно на всіх не вистачить. Саме тому управлінці кинули клич шукати альтернативу корисній копалині, що більш ніж півстоліття вважалася одним із промислових брендів регіону.

Перша ластівка прилетіла рівно рік тому з далекого Вашингтона, де у ході роботи українсько–американської комісії зi стратегічного партнерства розглядали питання спільного освоєння родовищ сланцевого газу. Останній ще зовсім недавно вважався нерентабельним, але після того, як американці освоїли новітні технології його видобутку, саме цей вид палива стали розглядати як прийнятну альтернативу дорогим вуглеводам. У Європі ще кілька років тому почалася так звана «сланцева лихоманка», бо власні запаси цих корисних копалин, за прогнозами фахівців, допоможе Старому світу бодай частково зіскочити з російської газової голки.

Україні долучитися до по­дібних проектів і сам Бог велів, бо в її надрах зберігаються 5—8 трильйонів кубічних метрів сланцю. Майже 2 трильйони — на території Харківщини. Можливо, саме тому американська компанія «Shell», що виявила бажання налагодити видобуток цих корисних копалин в Україні, обрала стартовим майданчиком для співпраці територію Слобожанщини. Як повідомив заступник начальника обласного управління зовнішньоекономічних зв’язків облдержадміністрації Анатолій Педешко, американці «поекспериментують» на ділянці, розміром у 84 квадратнi кілометри, що розташована на території Ізюмського району Харківщини і сусідньої Донецької області. «У нас є відповідний план, відпрацьовано багато моментів стосовно узгоджень, — каже чиновник. — Рішення також виносилося на сесію обласної ради, а зараз усі документи направлені до Кабміну та Верховної Ради. Стверджувати, що ця справа буде вирішена завтра, я не можу, бо є певні ринкові процедури. Але думаю, що цього року ми будемо мати вже реальний результат».

Деякі деталі майбутнього співробітництва «розсекретив» і заступник голови облдержадміністрації Юрій Сапронов. За його словами, «Shell» має намір не лише добувати сланцевий газ, а й відкрити вздовж автомагістралей, що з’єднують регіон із найбільшими містами країни, мережу автозаправок. Проте, за його прогнозами, до першої партії добутого сланцю мине щонайменше три роки. У свою чергу начальник обласного управління паливно–енергетичного комплексу Василь Без’язичний підкреслив не лише економічну, а й соціальну складову майбутнього проекту. «Якщо буде у нас розроблятися сланцевий газ, — каже він, — то з’являться нові робочі місця, розвиватиметься інфраструктура, а головне, у масштабі країни ми зможемо замістити сланцем 8—10 мільярдів кубометрів природного газу».

Друге життя старих копалень

Звільнитися від газової залежності харків’янам допомагатимуть і німці. Наприкінці минулого року облдерж­адміністрація, Національна­ академія наук та німецька компанія «Шмідт» підписали договір про розробку Ново­дмитрівського родовища бурого вугілля. «Йдеться про транш у 245 мільйонів євро, що будуть використані лише на освоєння копалин, — каже Василь Без’язичний. — Наразі вже створено спільне підприємство у селищі Барвінкове. Протягом найближчих 1,5—2 років планується виконати проектно–розвідувальні роботи».

Фахівці стверджують, що запасів згаданого родовища вистачить мінімум на сто років. Причому іноземні партнери запропонували новітні технології використання цих корисних копалин. Виявляється, ще у 30–х роках минулого століття німецькі вчені навчилися «переганяти» вугілля у нафту, тому у роки Другої світової війни їхні бойові машини заправлялися саме цим синтетичним паливом. Прихід на енергетичний ринок природних нафти та газу змусив згорнути «вугільні» проекти, але тепер із кожним роком їхнє повернення з різних причин стає все більш актуальним. До того ж прикладна наука не стоїть на місці, пропонуючи нові форми трансформації кам’яних порід. Тепер із бурого вугілля можна виготовляти і рідке паливо, і різні мастила, і вуглеводневий газ. «Реалізація цього проекту йде за програмою водневої енергетики, коли ми можемо отримувати паливо за рахунок синтезу та газифікації бурого вугілля, — повідомив Василь Без’язичний. — Цей газ найефективніше направляти в металургійну та хімічну промисловості, адже йдеться про величезні об’єми заміщення природного палива».

Перетворюватимуть тверду породу на рідину та газ у стінах підприємства, яке німці планують збудувати у тому ж таки Барвінковому. Сировини вистачить надовго, бо, окрім Новодмитрівського, в області є ще п’ять аналогічних родовищ. «На основі старих шахт будуть виготовляти нове паливо, — каже голова облдержадміністрації Михайло Добкін. — Це те, що сьогодні можна назвати високими технологіями. Я не кажу про вартість інвестицій. Це вторинне. Головне, що вони нас знайшли. І це не фірма–одноденка, що створюється невідомо для яких цілей та завдань».

Утім деякі цифри все ж були названі. За словами пана Без’язичного, річне добування бурого вугілля дозволить виробляти 7 мільйонів тонн бензину або солярки. Якщо ж запаси Новодмитрівської копальні прирівняти до газових об’ємів, то йтиметься про 5 мільярдів кубічних метрів синтетичного палива. Єдиний мінус цього проекту — залежність від часу: барвінківське підприємство запрацює не раніше, ніж через п’ять років.

Горіла верба, палала

А поки вугільні та сланцеві проекти лише торують собі шлях на харківському енергетичному ринку, серед споживачів області з’являється все більше бажаючих перейти на тверді види палива. Йдеться в основному про брикети, виготовлені з рослинних відходів. Прикладом перехідного періоду став досвід Шевченківського району, де вже три роки поспіль соціальні і навіть промислові приміщення опалюються двома способами. Тобто в шести котельнях є і твердопаливні, і газові котли, але останні вмикають лише у випадку сильного похолодання. Решту часу палять брикетами, що пресуються при допомозі спеціального обладнання зi звичайнісінької соломи.

Досвідом шевченківців уже скористалися у Барвінковому, Куп’янську та Великому Бурлуці, де в хід пішли, окрім пшеничних відходів, ще й гілля дерев та соняшникове лушпиння. А щоб процесу переходу на рослинний вид палива надати цивілізованого вигляду, в області вже кілька років поспіль засівають плантації енергетичних верб і тополь. За словами начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Сергія Мусієнка, першим зважився на такий експеримент Балакліївський лісгосп. Там на п’яти гектарах вирощують швидкоростучі дерева саме для виготовлення брикетів. Виробництво рослинного палива, яким раніше опікувалися в основному невеликі цехи, теж стає більш масштабним. Недавно з’явилася інформація про те, що подібним проектом зацікавився навіть Харківський тракторний завод, де основні цехи явно не перевантажені роботою. «Через місяць–півтора там уже запустять лінію і перші паливні брикети з’являться у продажу, — повідомив директор Департаменту житлового господарства міськради Роман Нехорошков. — Для їх виробництва використовуватимуть відходи кронування дерев, сухостої, новорічні ялинки. Європа вже давно почала переходити на тверде паливо, тому й у нас подібні проекти невдовзі стануть нормою».