«Партії регіонів зараз бракує саме таких»

17 січня виповнилося п’ять років iз дня загибелі екс–голови Харківської обласної адміністрації, народного депутата від ПР Євгена Кушнарьова. Чи справді його смерть на полюванні була наслідком випадкового рикошету, чи одному зі знакових облич Партії регіонів «допомогли» піти з політики й життя його колеги–конкуренти по партії — залишається загадкою. Вчора на прес–конференції в «Главкомі» провідні українські політологи Володимир Фесенко й Вадим Карасьов усунулися від «конспірологічних» здогадок і говорили про «5 років без Кушнарьова» в контексті особистості в історії. Головний висновок такий: загибель Євгена Кушнарьова відображає кінець певної моделі політики, солістом якої довелося йому бути.

На думку експертів, парадоксальна і харизматична постать Кушнарьова цікава тим, що відображає всі зигзаги й протиріччя епохи становлення незалежності України та політичної трансформації її творців — регіональних еліт. Євген Петрович був партійним апаратником, який опинився у вирі боротьби за демократичні перетворення на початку 1990–х років і став одним із лідерів демократичної платформи в КПУ. Кушнарьов боровся з адміністративною системою КПРС, а потім значною мірою доклався до створення нової адміністративної системи в незалежній Україні. Він став першим демократично обраним мером Харкова, одним із засновників першої нової «партії влади» — Народно–демократичної. Був організатором об’єднання «Нова Україна», яке просувало Леоніда Кучму на посади Прем’єр–міністра та Президента. З 1996–го по 1999 рік Кушнарьов був керівником адміністрації Президента Кучми, сприяв становленню нової, змішаної, партійної системи.

Період правління Кучми Вадим Карасьов називає переходом до олігархічної моделі. Через це на момент обрання Кучми на другий термін Кушнарьов в адміністрації Президента став непотрібним — на його місце прийшов представник олігархії Віктор Медведчук. Після того Євген Кушнарьов знайшов себе на посаді «губернатора» Харківщини. «У 2004–му розірвався союз номенклатури й націоналістів і оформився новий тип політики. Це політика «партії заходу» проти «партії сходу», — зазначає Карасьов. — Сформувалися нові альянси й союзи. Один із них — альянс донецького регіонального клану. Стали потрібні не кабінетні, а яскраві, харизматичні, мітингові політики». Тут стала в нагоді публічна діяльність Кушнарьова.

«Можливо, один із суперечливих етапів політичної кар’єри Кушнарьова був пов’язаний з епохою Помаранчевої революції і політичною боротьбою останніх років його життя», — каже Володимир Фесенко. У 2005 році він створив власну партію — «Нова демократія», а в 2006–му став керівником виборчої кампанії Партії регіонів. Багато хто з середовища «антипомаранчевих» сил вважав Кушнарьова певною альтернативою «донецьким», зазначає Фесенко. Але після того як Партія регіонів перемогла на виборах, їй уже не хотілося бути місцевою партією, і потреба в яскравих особистостях на кшталт Кушнарьова зникла. Очевидно, тому він і не отримав посади в першому уряді Януковича.

«Євген Кушнарьов був харизматичною й амбітною людиною, був дуже ефективний на трибуні, знав закони апаратної боротьби, міг діяти в різних форматах одночасно. Саме таких людей «регіоналам» зараз не вистачає. Партія перетворилася на клан, в якого тепер є проблема — кого ставити першим номером у виборчому списку», — говорить Карасьов. Перед виборами 2012 року Партія регіонів стикається з кризою публічності й дефіцитом натхненних політиків.

Фесенко звернув увагу на одну цікаву річ: Кушнарьов був ще й талановитим публіцистом. Одна з його книг із дуже промовистою назвою «Вибори й вила» містить багато політичних ідей, актуальних і нині.