У нашій родині переплелися традиції Святвечора двох історико–етнографічних областей — Полісся та Лемківщини, у яких багато спільного, але є й відмінності. На першому місці як головна обрядово–звичаєва страва Святвечірнього столу стоїть всюди кутя або коливо (варена пшениця з медом). До речі, слово «кутя», наскільки я знаю, — слов’янського походження: похідне від «кут», «покуття» (почесне місце в хаті, де стояли ікони, образи). За народними повір’ями, складові куті символічні: пшениця — символ вічності та життя, бо зерно щороку оживає; мед — символ здоров’я і вічного щастя у небі; мак символізує молодість та безмежність зірок на небі; горіхи — заможність, багатство; родзинки — життя та любов, Боже провидіння.
На Лемківщині колись кутю варили з ячмінної крупи (панцаків), бо в горах не сіяли пшеницю. Цей звичай, кажуть, туди принесли з Галичини, але він не у всіх місцевостях прижився. Як і в інших кінцях України, на Лемківщині під час Святої Вечері господар кидав першу ложку куті до стелі, i всі вірили: скільки зернин пшениці приліпилося — стільки кіп збіжжя зберуть з нового врожаю.
Як готують передрiздвяну кутю? Ліниві купують на ринку чи в магазині вже готову, перебрану, відбиту (опихану чи піхану) — очищену від луски пшеницю. Ті, хто хоче випробувати, як це робилося упродовж століть вручну, має купити простої (не протравленої) пшениці, перебрати її, промити і висушити (можна в теплій, але не гарячій духовці). Коли просохне, треба злегенька збризнути водою та покласти або в полотняний мішечок, або в ступу, а далі використовувати за призначенням макогон: товкти, поки оболонки зерен пшениці не облущаться. Потім зерна знову треба промити і замочити у холодній воді на ніч.
Зранку, зі сходом сонця, не забудьте помолитися і зі світлими думками, як і при випіканні паски на Великдень, розпочинайте приготування. На склянку (0,25 л) пшениці беремо 0,5 склянки маку, склянку горіхів, склянку родзинок, 2–3 столові ложки меду. (Можна ще, за бажанням, додати цукор, але краще обійтися без нього). Заливаємо склянку пшениці двома склянками води і ставимо варити на невеликий вогонь на 30—40 хвилин (дехто «томить» в духовці чи печі). Мак заливаємо окропом і залишаємо під кришкою, допоки не охолоне. Потім треба зцідити воду і розтерти, без цукру, до «білого молочка». Родзинки (без кісточок) добре промиваємо і заливаємо окропом на 20 хвилин. Горіхи дрібно січемо. Насамкінець треба вимішати зварену пшеницю з маком, медом, горіхами.
Готову кутю викладаємо в глибоку глиняну миску. Разом зі вставленою в кутю церковною свічкою ставимо її на покуття.
Свята Вечеря починається з першою зіркою, що символізує трьох Мудреців. На столі повинно стояти 12 пісних страв та узвар. Мають зібратися всі члени родини, бо це — своєрідне родинне таїнство, пам’ять роду. Перед початком вечері господар запалює свічку, бере миску з кутею в руки, обходить тричі стіл («по сонцю»), молиться (перший раз — за померлі душі, котрих запрошує на вечерю, а друга молитва — спільна, сімейна, за себе і за родину). Потім кутю ставлять на стіл. З неї і починається Святвечірня трапеза. До речі, сідаючи на лавку чи стілець, «продували» місце, щоб не привалити собою мертві душі. А за вечерею родина колядувала.
Смачної куті та веселих свят вам!
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
