Дива з вовни

Уроки майстерності з фелтінгу — валяння з непряденої вовни — Світлана Сіряченко ні в кого не брала: ази техніки знайшла в iнтернеті. А потім, як вона сама зізналась, пізнавала суть методом проб і помилок.

Утім до творчості Світлана мала хист iз дитинства. «Моя мама розповідала, що для мене, немовляти, найулюбленішим заняттям було розмотування клубків iз ниток, — каже вона. — Я завжди щось вигадувала, коли гралася з ними».

Після закінчення художньо–промислового технікуму Світлана в’язала різні вироби. Її джемпери і светри для жінок і чоловіків суттєво вирізнялися на тлі радянського ширвжитку. Потім захопилася батиком. Згодом працювала дизайнером комп’ютерної вишивки. А кілька років тому захопилася фелтінгом — ліпленням, як вона каже, з текстильної «глини». Це особливий матеріал: його не тчуть, а виготовляють, як пояснює майстер, переплутуючи волокна шерсті до отримання рівномірної і міцної поверхні.

Свої іграшки майстриня створює, катаючи вовну за допомогою голки з щербинами — так звана суха техніка. «Таких уколів» щоденно я роблю, напевно, мільйони, — розповідає Світлана. — Без терпіння і посидючості не обійтися. Так, для створення квітки потрібен цілий день, капців — три, ляльки — тиждень». Зізнаюсь, я спробувала повторити рухи Світлани. Але вже після 40 завзятих «уколів» почала нити рука, і я зненацька зупинилася, придивляючись, чи не набила синця. Світлана лише посміхнулася і підбадьорила: «Моторніше, моторніше!». Що ж, зате тепер я розумію, чому одна лялька, виконана в техніці фелтінг коштує від 1500 гривень, а модні «екологічні» капці, у яких ноги почуватимуться комфортно, — вiд 300 гривень.

Проте одноманітним і нудним заняттям валяння аж ніяк не назвеш, зауважує майстриня: «Траплялися випадки, коли задумувала зробити одну фігурку, а виходила зовсім інша. Валяла якось ляльку–дівчинку, а потім дивлюся — обличчя у неї чоловіче! Вирішила: значить, буде боєць! А якось робила рибалку, та, певне, якось настрій змінився на ліричний. Ось і вийшла фея». До слова, Світлана всі елементи робить iз вовни, навiть очі. Ляльок зі скляними і пластмасовими деталями не визнає. Кожна її лялька — неповторна, в кожної — свій характер. Ось лише деякі назви робіт майстрині: «Українка з півнем», «Котяча мрія», «Фея осінь», «Господиня», «Розбійниця».

Мокре валяння вимагає не тільки терпіння, а й фізичних сил. Під час такої роботи запросто можна накачати біцепси, жартує Світлана. Адже вовну потрібно рясно просочити мильним розчином, ум’яти і ретельно пропрасувати качалкою, щоб прибрати грудочки. А потім — простір для творчості. Можна створювати килимки, шарфи, квіти, капці, шкатулки...

Недавно Світлана освоїла техніку нунофелтінга — привалювання вовни до натуральних тканин. Завдяки цьому навіть непримітну річ можна зробити модною і привабливою. Серед її авторських робіт — оригінальні шарфи, сумочки, шапки, чохли для паспортів і посвідчень.

Сушити ці вироби — теж мистецтво. Якщо влітку на сонці вони сохнуть за день, то взимку — тиждень. Тому окремі деталі майстриня висушує праскою. Так, до речі, зручніше надавати речам потрібні розміри і форми.

Свої вироби Світлана Сіряченко виставляє у столичних галереях, а ще в неї з’явилися шанувальники з Москви й Пітера, США, Ізраїлю і Німеччини. Її роботи вони побачили в інтернеті. Цікаво, що зазвичай росіяни замовляють скоморохів у парі... з україночкою.

«Моя робота і моє хобі — синоніми, — зізнається Світлана. — А ще на душі світлішає, коли бачу, як радіють моїм виробам дорослі й діти. Важливо для мене також передати досвід іншим. Тому я почала давати майстер–клас. За кількістю учнів не женусь. Вважаю, що на уроці їх має бути не більше чотирьох, щоб кожному змогла приділити належну увагу».