Ведучi церемонiї Ольга Фреймут (Україна) та Пьотр Собчинський (Польща).
З минулого тижня ведучу Нового каналу Ольгу Фреймут усі називать не інакше як першою леді жеребкування Євро–2012. І відтепер її — жіноче обличчя церемонії у київському Палаці «Україна», яка достойно представила англійською нашу країну на зібранні європейської футбольної еліти, — знають спортивні фанати по всьому світу.
— Олю, з огляду на те, що ви були ведучою церемонії жеребкування команд–учасників Євро–2012, ви тепер футбольний фанат?
— Я давно люблю футбол і причетна до цього виду спорту. Мій тато грав за збірну міста, а у дитинстві навчався у Львівському спортивному інтернаті. В Англії, де прожила п’ять років, завжди підтримувала команду «Фулхем». Її директор Майкл Кол — хрещений батько моєї донечки. До речі, коли «Фулхем» грав із «Челсі», я перекладала для Мухамеда Аль–Файеда під час розмови з Романом Абрамовичем.
— Як ви стали ведучою жеребкування?
— Два роки тому мені сказали, що моєю кандидатурою цікавляться з УЄФА, і запитали дозволу дати телефон. Я відповіла: звісно. Але не думала, що з цього щось вийде. Розуміла, що це кастинг і УЄФА знайомиться з багатьма можливими кандидатурами. Навіть не було точно визначено: обирають чоловіка чи жінку. Тоді, ще два роки тому, коли 8 березня мені подзвонив Маркіян Лубківський, не зрозуміла, з якого приводу, — було шумно, я була з друзями у ресторані, тому попросила зателефонувати моєму менеджеру. Потім вибачалася.
Спочатку мене викликали до місцевого оргкомітету Євро–2012, де було інтерв’ю англійською з Маркіяном Лубківським і Олександром Нечитайлом — директором турніру в Україні та його заступником. Запитували, наприклад, чи умію керувати своїми емоціями. Співрозмовники відразу висловили симпатії до моєї англійської. (Вона справді непогана, бо я половину свідомого дорослого життя провела в Англії, у мене дитина британка, плюс, я багато подорожую і маю багато друзів–іноземців). Далі знову була пауза у часі. Після чого мене попросили надати відеокадри з моєю участю — на каналі допомогли зробити нарізку найвдаліших кадрів з «Підйому» й інших програм. Згодом я побувала у штаб–квартирі УЄФА, де спілкувалася із Мартіном Калленом, а декілька тижнів тому в Києві було підписано контракт.
Тільки вже на репетиції жеребкування в Палаці «Україна» директор знімальної групи з Франції після того, як зі мною поспілкувався, сказав: «Ти тест пройшла. Маєш знати, що ти найкраща». Цей комплімент для мене — наснага на все життя. Я навіть не хвилювалася на сцені, не думала, як виглядаю, — насолоджувалася кожним моментом перебування у колі футбольних легенд. Це історична подія — невідомо, коли Євро знову відбуватиметься в Україні. Напевно, за мого життя не буде. На мене не наділи корону, але я горда з того, що мені довірили вести церемонію жеребкування.
— Які були умови контракту?
— Я мала якісно володіти українською й англійською. Ще мене просили не зловживати іміджем УЄФА, щоб я не робила з цього великого пафосу. Це їхня політика: їх люблять, але з того ніхто не робить мега–рекламу. Вони переконалися, що я адекватна і не буду ганьбити ім’я УЄФА.
— Співпраця з УЄФА продовжуватиметься? Чи ви підписали контракт на ведення лише церемонії жеребкування?
— Так, контракт стосується лише однієї церемонії. А наперед давайте не будемо зазирати. Я не маю права розголошувати деякі речі.
— До речі, ви узгоджували з УЄФА свій сценічний наряд?
— Звичайно. Мене попросили підібрати чорну сукню класичного стилю. Я звернулася до своєї улюбленої дизайнерки Оксани Караванської. В УЄФА ми надсилали чотири ескізи — зупинилися на чорній сукні з мережкою.
Під час церемонії на мені були прикраси від вітчизняного ювелірного дому, щоправда, довелося вийти на сцену в одній сережці, бо друга заважала мікрофону.
— Олю, як вам ранки без Олександра Педана та Сергія Притули?
— У мене тепер є ранки з моєю донькою Златою, якій я можу допомагати збиратися у садочок і відводити її у дитячий заклад.
— Ваша трійця уже екс–ведучих «Підйому» на церемонії «Телетріумфу», здається, сподівалася отримати статуетку, але її віддали «Сніданку з 1+1». Як ви вважаєте, це об’єктивно, справедливо?
— Я не маю права оцінювати рішення експертів. Бо вони — експерти. Але якщо орієнтуватися на рейтинги, то «Підйом», коли ми з Сергієм і Олександром вели проект, був вранішнім шоу №1. Ми були новаторами. Деякі моменти у нас, скажемо делікатно, запозичив і «Сніданок з 1+1». Але ми пішли, а «Сніданок» почав розвиватися. Можливо, експерти брали до уваги період, коли нас уже не було у кадрі. Я була впевнена у тому, що ми отримаємо «Телетріумф», із двох причин: на нашому боці були рейтинги і любов глядачів.
— На вашу думку, чому Новий канал не отримав жодної статуетки?
— Це знову питання до експертів.
— Віднедавна ви стали ревізором готелів і закладів харчування. Наскільки вам близька роль, як писав хтось із телекритиків, нишпорки і пронири?
— Я не нишпорка і не пронира — для мене ці слова принизливі. Нишпорка і пронира для мене — той, хто копирсається у чужій білизні. Я більше перфекціоністка, люблю чистоту і нормальне ставлення до людей. Тому нормально почуваюся у такій якості і рада, що веду такий емоційно розкішний цікавий проект — «Ревізор». Нас люди дивляться, маємо високі рейтинги — для мене це розкіш.
— Ви позиціонуєте «Ревізор» у першу чергу як розважальний проект чи як соціальний?
— Напевно, соціальний — на першому місці.
— Що найбільше вразило під час зйомок і в яких містах?
— Я для себе відкриваю кожне місто. Ми з командою — 15 чоловік — їздимо всією Україною і бачимо, який різний менталітет у людей. Наприклад, одесити веселі, усе навкруги — красиво, але до тих пір, поки не заходиш на їхню територію. Одеські кухні, виявляється, не ідеальні навіть у ресторанів, які відвідувачі люблять найбільше. Львів мене причарував ще більше. Я знала, що на Західній Україні дуже охайні подвір’ячка, але не була впевнена, що так само там і на кухнях. У ресторанах Львова виявилося усе просто стерильним. Зачарував Івано–Франківськ. Його мешканці — провінціали, і їм це подобається. Я з такого ж міста родом, і я — провінціалка. Донецьк мені сподобався. Там люди агресивні, але відразу йдуть на перемир’я, уміють упоратися зі своїми емоціями. Через хвилин 5 крига кресла — і ми уже спілкувалися.
— Який графік зйомок?
— Ми працюємо важко, але всім подобається, нам цікаво. Ніхто не нарікає, що хоче їсти–пити чи додому. Буває, що знімаємо матеріал для програм у кількох містах за одну поїздку.
— Як ви поєднуєте роботу у проектах «Ревізор» і «Шоуманія»? Різні теми роблять життя цікавішим, але триматися усюди достойно у такому варіанті значно складніше.
— Над «Шоуманією» працює команда багато років, не можу сказати, що я у цьому проекті задіяна на всі 100. Мені не складно, бо частина героїв «Шоуманії» — мої друзі. І Діма Коляденко багато у чому допомагає. Скажімо, ми приходимо «на грим» і розмовляємо про усе, що сталося у світі шоу–бізнесу за тиждень, коли ми не були в ефірі. Тому це мій стиль життя, і, вважаю, правильний вибір каналу — двоє ведучих «Шоуманії». А зірки — це наші друзі... і вороги.
— Як ви ставитеся до того, що найпопулярніші телеведучі на різних каналах задіяні, як правило, у кількох проектах?
— Вважаю, зірка не може розпилюватися — таким чином можна набриднути глядачам. Тому я дуже ретельно обирала проекти, в яких працюю. Багато від чого доводиться відмовлятися.
— Узагалі, на Новому каналі є конкуренція між ведучими? Чи у кожного свій імідж, і тому ніхто нікому не може перейти дорогу?
— Новий канал культивує ведучих. У нас усі — особистості. Якщо поглянути на вітчизняний ринок телеведучих, то у нас найяскравіші — ті ж Педан і Притула, Маша Єфросініна, Діма Коляденко. Це класика! Їх копіюють. Конкуренції немає, бо у кожного своя роль. І я знаю, мій проект не зробить краще ніхто; я не зроблю кращий проект, який робитимуть Педан і Притула. Ми усі дружимо, ходимо додому в гості одне до одного, вечеряємо, обідаємо, відзначаємо дні народження разом. Такої дружньої атмосфери, як на нашому каналі, на інших немає.
— Об’єктивна реальність: рейтинги Нового каналу останнім часом знизилися. На вашу думку, чому?
— Вважаю, цей процес — як природні явища. Як після гарної погоди завжди падає дощ, так і після високих рейтингів неминучий невеликий спад. Якщо подивитися на історію кожного успішного каналу, то там є злети і падіння. Щоб розібратися зі смаками глядачів, на Новому каналі проводять постійні творчі наради. І не сумніваюся, що з’являтимуться нові успішні проекти і ростимуть рейтинги. Якби я не була впевнена у своєму каналі — уже б тут не працювала.
Ольга Фреймут, 28 років.
Народилася у місті Новий Розділ на Львівщині.
Закінчила Львівський національний університет ім. Івана Франка, а також Сіті університет у Лондоні. За спеціальністю магістр міжнародної журналістики.
Працювала журналістом на Бі–Бі–Сі, у міжнародному відділі «5–го каналу» (після Помаранчевої революції), фешн–журналістом у «Сніданку з «1+1» (часів команди Олега Панюти).
З 2008 року — ведуча Нового каналу.
Незаміжня.
Виховує доньку Злату.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
