Набрали, як жаба мулу

Позичати гроші й жити в борг Львів почав iз 2004 року. Брати кредити довелося заради розвитку інфраструктури. Нині всі боргові зобов’язання міста становлять не мало не багато — понад 1,7 мільярда гривень. Якщо розділити суму між усіма мешканцями міста, то кожен львів’янин винен Європейському, Світовому та українським банкам більше двох тисяч гривень.

«Боргів Львів має достатньо. У 2004 році місто виступило гарантом перед Світовим банком за кредит, наданий «Львівводоканалу» на суму 24,5 мільйона доларів, — розповідає «УМ» депутат Львівської міської ради Юрій Кужелюк. — Ще брали кредит на 92 мільйони гривень для потреб міста. Додамо ще дуже неприємний кредит, який місто брало на будівництво стадіону — 200 мільйонів гривень під 20 відсотків річних на 5 років, з яких, на щастя, використано лише 100 мільйонів. За них віддавати треба буде сумарно вже 200 мільйонів гривень. А найбільший фінансовий удар на місто припадає на 2012 та 2013 роки, коли віддавати доведеться практично по 100 мільйонів гривень за згадані кредити плюс річні відсотки за інші борги. До них додаються 38 мільйонів євро на ремонт доріг та модернізацію трамвайного парку. А ще лізинг на 275 мільйонів гривень на закупівлю автобусів і тролейбусів. Це ті, що вже є, а ще ведуться переговори з Європейським банком про отримання кредиту на 20 мільйонів для покращення системи теплопостачання міста».

Як погасити таку суму боргів, поки ще не відомо. «До прикладу, і цього, і минулого року із загального бюджету виділялося по 40 мільйонів гривень на обслуговування кредитів, — продовжує Юрій Кужелюк. — Якщо ж надалі грошей забракне, то доведеться скорочувати поточні витрати. Тобто про ремонти доріг, каналізації, шкіл чи ЖКГ доведеться забути. Вже зараз, скажімо, в складній ситуації перебуває «Львівводоканал», бо має чималу заборгованість перед Світовим банком, яку не може виплатити».

Пан депутат зазначає, що борги — це не лише лихо. Є від них і користь. «До 2006 року, коли в міста боргів не було взагалі, у Львові практично нічого не ремонтували, воду подавали 4–6 годин у день, — каже Юрій Кужелюк. — Тепер про водопостачання забули, відремонтовано багато доріг, шкіл та інших об’єктів». Утім, наголошує депутат, перш ніж узяти позику, слід добре подумати. «Як на мене, така кредитна політика у деяких випадках не зовсім продумана і може обернутися великими негараздами, — зауважує пан Юрій. — Міста, звичайно, дефолт не оголошують, проте борги можуть серйозно загрожувати майну міста. Сумний сучасний приклад  Греції, Італії та інших держав треба брати до уваги».