Міністр аграрної політики Сольський подав у відставку через земельні оборудки
До Верховної Ради України надійшла заява від Миколи Сольського про відставку з посади міністра аграрної політики та продовольства України >>
Мустафа Джемілєв, відомий дисидент та правозахисник, — один із найдоступніших народних депутатів України. Він запросто запрошує журналістів на інтерв’ю до своєї київської квартири і на запитання завжди відповідає щиро, скурюючи цигарку за цигаркою. Нині Джемілєву доводиться давати чимало коментарів — Мустафа–ага заявив про рішення йти з посади голови Меджлісу кримськотатарського народу. Водночас у Криму з’явився новий «багнет» — призначений прем’єром автономії Анатолій Могильов, давній недруг татар. А відтак — нові теми для роздумів.
Про те, як живеться у Криму під владою «донецьких», яким буде майбутнє Меджлісу і як із кримських татар намагалися зробити групу підтримки Партії регіонів, Мустафа Джемілєв розповів «Україні молодій».
— Мустафа–ага, ваше рішення йти з посади голови Меджлісу для багатьох стало несподіваним. Поясніть цю заяву.
— Насправді це рішення назрівало давно. Уже пішов 21–й рік, як я є головою Меджлісу. І, мабуть, уже давно час змінити керівництво. Ще на першій сесії Курултаю (національного з’їзду кримськотатарського народу) 2007 року я заявив, що складаю повноваження голови Меджлісу. Але з’їзд відставку не прийняв. А частина делегатів стала погрожувати, що покине з’їзд. Це означало, що робота з’їзду через відсутність кворуму буде зірвана і будь–які рішення не прийматимуться. Тому зійшлися на компромісі: я залишаюся на посаді, але на наступному Курултаї моя кандидатура на посаду голови Меджлісу взагалі не розглядатиметься. Відповідно, я не буду й балотуватися у Верховну Раду України. Оскільки вважаю, що гарантоване «прохідне» місце для представника кримських татар у списку тієї чи іншої партії, з якою ми підемо на вибори, має бути виділене для нового голови Меджлісу.
— Ви, мабуть, і суто по–людськи втомилися?
— Це теж є. І дружина мені каже: «Все, я за тебе більше голосувати не буду. У радянські часи тебе не бачила — все по тюрмах вештався. І тепер я не знаю, чоловік ти мені чи квартирант». Але головне, звісно, не в цьому.
Є багато розмов про те, що Меджліс тримається на Мустафі Джемілєві. А якщо, мовляв, він піде, то почнуться міжусобиці. Я хочу це спростувати, хочу довести, що та система, яку ми побудували, — дуже демократична і прозора — буде існувати незалежно від того, хто її очолить.
Дійсно, за ці роки в мене склався певний авторитет. Мабуть, з усіх учасників національного руху я найбільше сидів по тюрмах, маю широке коло друзів серед правозахисників та дисидентів. Але всі ми старіємо. І з нами завтра будь–що може трапитися. Коли керівництво відходить раптово, зорієнтуватися дуже важко. Наш рух може в такому випадку наразитися на великі труднощі. А моя ідея полягає в тому, щоб відійти від справ за життя, так би мовити. Буде новий керівник Меджлісу, і я в міру своїх можливостей сприятиму його зміцненню на цій посаді.
Щодо конфліктів, то вони, мабуть, будуть. Але я і маю бути десь поруч, щоб їх залагоджувати.
— Ваша заява збіглася з призначенням головою Ради міністрів Криму Анатолія Могильова. Як ви сприйняли таке кадрове рішення Президента?
— Одразу після смерті Василя Джарти почалося обговорення кандидатів на пост прем’єра Криму. Мене журналісти запитали: як ви думаєте, хто може бути наступником? — і запропонували обрати з десятка кандидатів. Я відповів, що Україна — не США, і ми не сподіваємося, що прем’єром може стати хтось із кримських татар. Але серед тих кандидатів на пост прем’єра автономії, які журналісти обговорювали, найгіршим і найбільш провокаційним, сказав я, стало б призначення Могильова.
— Влада дослухалася до вас!
— Послухали, точно! Моя точка зору щодо Могильова відома давно. Ця людина поводилася дуже деструктивно в Криму — «як слон у посудній лавці». Всі пам’ятають несанкціоноване застосування зброї на Ай–Петрі та в Сімферополі в листопаді 2007 року (Могильов був тоді міністром внутрішніх справ автономії. — Авт.). Ту суперечку навколо земельної ділянки можна було вирішити мирно, а не перекривати дорогу, відправляти тридцять бронетранспортерів і тисячі співробітників «Беркута» проти 20 кримських татар. Правоохоронці ж стріляли в неозброєних людей!
Правда, після цього Могильов був звільнений, а новий голова кримської міліції Ільїчов сам прийшов в офіс Меджлісу і вибачився за дії правоохоронців на Ай–Петрі. А звільнений Могильов тут же опублікував статтю про те, як «Крим іде шляхом Косова». Він стверджував, що Сталін вчинив правильно, виселивши кримських татар, бо нерозумно було залишати в тилу вороже налаштований народ. Згідно з Кримінальним кодексом, це — відверте розпалювання міжнаціональної ворожнечі! Але наші обурення та звернення до Генеральної прокуратури проігнорували, пояснивши тим, що в Україні кожен громадянин має право на висловлення своєї думки. Оригінально! Я потім про це розказував у ПАРЄ — всі були вражені тим, що таку високу посаду в Україні займає людина з печерними поглядами.
— У вас днями відбулася розмова з Анатолієм Могильовим. Які результати тієї зустрічі?
— Одразу після призначення Могильова до мене звернувся депутат від Партії регіонів і сказав, що новий голова Радміну дуже хоче зустрітися. Я завжди виступаю за діалог, тому відповів, що двері в Меджліс відчинені для всіх. Мені відповіли, що це не дуже зручне місце зустрічі. Я ж іти до Могильова теж відмовився. Тому придумали нейтральну «зону» — готель «Україна». Говорили довго. Я виклав свою позицію, пояснив ситуацію.
Могильов мені сказав, що приїхав до Криму не з власної волі, а тому, що так вирішив Президент. І він, мовляв, буде виконувати рішення глави держави. Обіцяв доповісти йому про ситуацію в Криму якнайшвидше. Могильов висловив думку про те, що нам, представникам Меджлісу, потрібно зустрітися з Президентом. На цьому ми й розійшлися. Як будуть далі розвиватися події — я не знаю.
Узагалі–то багато було розмов про те, що вчорашній Могильов і сьогоднішній — це різні люди...
— Про декого ми вже таке чули.
— Так! Але віриться в це важко. Розкажу вам один епізод. Його мені переповіли люди, які разом з Анатолієм Могильовим летіли в літаку на інавгурацію Януковича — уже тоді були розмови, що Могильов може стати прем’єр–міністром Криму. Його хтось запитав: «Як ви збираєтеся налагоджувати відносини з кримськими татарами після того, що відбулося?» А він відповів: «А що мені ті татари? Половину Меджлісу заарештую, інша половина сама розбіжиться». Тобто людина абсолютно не знайома з ситуацією. Якщо від радянської влади ми не розбіглися і 50 років воювали, то хіба розбіжимося від Могильова?
Тому, коли зайшла мова про його призначення, ми подумали, що тут дуже пахне провокацією. Або комусь у Криму дуже потрібні конфлікти, або це просто нерозумне призначення.
— Одна з версій такого кадрового рішення — можливий тиск на кримських татар.
— А куди ще більше тиснути? Кримські татари у Криму перебувають у найбільш дискримінованому стані. Якщо ми в автономії складаємо 13% мешканців, то в органах влади наших представників — не більше 3–4%. А в деяких відомствах — СБУ, наприклад, — нуль. Нинішнє ставлення влади до кримських татар трошечки краще, ніж при радянській владі. А до рівноправ’я ще дуже далеко.
— Ви відчуваєте «закручування гайок» новою владою?
— У Криму тиск чиниться на всіх, не тільки на кримських татар. Журналісти порахували, що близько 40% посад у всіх структурах влади Криму займають «донецькі». Точніше, «макіївські». Це почалося з приїздом Василя Джарти. Я ще тоді почав цікавитися, яке ж населення у тій Макіївці? А оце їздив на похорон Джарти… Знаєте, вистачить там народу на всю Україну.
Витіснення кримських татар з органів влади дійсно відбулося, але необов’язково через національну приналежність. Швидше, тому що посади потрібні були новій команді, яка прибула в Крим разом із Джарти з Донецької області. Скажімо, в нас був заступник міністра охорони здоров’я. Перш ніж його звільнити, йому зробили купу компліментів: ви так добре працюєте, але в нас своя команда, тому — «до побачення». Це ж стосується і заступника голови Комітету з питань земельних ресурсів — до нього теж не було ніяких претензій, він був найкращим фахівцем у цьому комітеті, але його звільнили. Воно й зрозуміло. Мені розказували, що там твориться, які «відкати» за землю, які розцінки за потрібний папірець. Зрозуміло, що там мають бути всі «свої».
Днями звільнили ще одного кримського татарина — заступника міністра культури АРК. По суті, вже нікого з кримських татар у кримській владі не лишилося.
— А загалом атмосфера в Криму напружена?
— Я б не сказав. Судячи з того, як голосували кримчани на виборах у місцеві органи влади… У душі, звісно, є роздратування: приїхали «донецькі», вказують, як жити. Але перемагає холопська підлеглість.
Будь–якої готовності протистояти цій владі я ні в кого в Криму не бачу, крім кримських татар. І реальної політичної сили немає. І райдужних перспектив я не бачу. Багато хто говорить: упав у влади рейтинг, не наберуть вони голосів. Наберуть! Тому що навряд чи будуть чесні вибори.
— Ви мали зустріч із Президентом Януковичем. Що каже Президент про проблеми кримських татар?
— Одразу після того, як Янукович став Президентом, у нас відбулася зустріч. Я виклав наше бачення. Він сказав, що проблеми кримськотатарського народу можна вирішити. Але поставив умову: ми повинні бути в його команді. Я відповів, що в нас узагалі–то своя команда, і всі питання ми вирішуємо на засіданнях національного з’їзду. І ця пропозиція — перейти у провладну коаліцію — для нас неприпустима. Але ми — законослухняні громадяни, визнаємо Президента й готові співпрацювати.
Уже тоді ми почули натяк: Меджліс Меджлісом, але є в Криму й інші сили серед кримських татар. Ми йому обережно пояснили, що справді, такі сили існують, і вони мають бути. Це тільки в товариша Сталіна всі однаково думали, а в нас не так. Але відмінність Меджлісу від цих сил у тому, що його обирає народ. Тоді ми з Януковичем домовилися, що він таки зустрінеться з Меджлісом.
Але все пішло інакше. У серпні 2010 року було призначено зустріч, формат якої нас здивував: разом із членами Меджлісу запросили людей, які в розпал російсько–грузинської війни зверталися до Медведєва з проханням «врятувати» кримськотатарський народ від України та геноциду. Ми не пішли на цю зустріч із Януковичем і написали листа, в якому виклали суть справи. А через два тижні вийшов президентський указ, яким у склад Ради представників кримськотатарського народу була введена оця «публіка» провокаторів. Національний з’їзд Меджлісу вирішив, що в такій Раді ми брати участь не можемо.
Цікаво, що покійний Василь Джарти одразу зрозумів, що за цими людьми ніхто не стоїть. Він заявив, що з ними зустрічатися не буде, а всі питання, що стосуються кримських татар, вирішуватиме з Меджлісом.
Я й Могильову так і сказав: у вас є вибір, із ким співпрацювати, — із Меджлісом чи з Радою представників кримськотатарського народу, де є люди, підібрані Президентом.
— Ви згадали про співпрацю із Джарти. Чи вдалося вам налагодити нормальний діалог?
— У нас були досить натягнуті відносини із Джарти. Він суто по–донецьки вирішував, що буде так, як він велів. Але наштовхнувся на кримських татар і швидко зрозумів, що макіївські наскоки не пройдуть. Тому перейшов на нормальну мову спілкування. І одне з таких питань, яке нам вдалося вирішити з ним, — це виділення землі під соборну мечеть. Її ми відстоювали упродовж багатьох років. Джарти, як усі шовіністи, спершу чинив спротив, а потім зрозумів, що тут пахне великим конфліктом. Він сам прийшов у міську раду і сказав: голосуйте. І депутати проголосували. Не тому що поміняли точку зору — вони просто розуміють лише мову «пенделів».
— Ось ви кажете, що в таку команду вас «сватали». А перекупити не намагалися?
— Були такі спроби. Через посередника мене намагалися «зацікавити» — щоб перейшов у провладну більшість у Верховній Раді.
— А скільки пропонували?
— Розмова була така: ставка взагалі–то — мільйон доларів. Але оскільки за вами такий стабільний консолідований електорат, то даємо два мільйони. Я відповів: для чого ж старій людині, як я, стільки грошей? А якщо для всього народу — то це дрібниця, я за ці гроші навіть півшколи не побудую.
— У кримських татар є задавнені проблеми — земля, питання мови, самоврядування. Чого ви вимагаєте від цієї влади?
— Наші вимоги залишаються незмінними. Ми вже багато років поспіль намагаємося добитися, аби були відновлені політичні й соціальні права кримських татар. У політичному плані ми домагаємося, щоб були внесені зміни в Конституцію АРК і щоб кримськотатарська мова була однією з функціонуючих на півострові — на рівні російської та української; це те, що було до депортації.
Звісно, для нас лишається дуже проблемним питання землі. Коли приймали Земельний кодекс України, то вписали пункт, згідно з яким землю віддають у приватну власність тим, хто на ній працював, тобто колишнім членам колгоспу. Кримські ж татари якщо й були членами колгоспу, то в місцях заслання. Повернувшись на Батьківщину й поселившись переважно у сільській місцевості (у селах живе понад 70% кримських татар), вони мають удвічі менше землі, ніж російськомовне населення. І це якщо мають узагалі. Тут зростає і національна напруга, і соціальна. Люди подекуди просто не мають засобів для існування.
За всі роки незалежної України, може, 10% кримських татар вирішили свої житлові проблеми за рахунок держави. А так, в основному, люди навіть колишні власні будинки, із яких були виселені, купують.
— Ви бачите бажання влади змінити ситуацію?
— Багато років існувала державна програма фінансування облаштування депортованих, на неї завжди виділяли мінімум коштів. Остання така програма закінчилася у 2010 році, і потрібно було розробити нову, але її так досі не розробили. Мінімальна цифра, яку мали виділити цього року на потреби колишніх депортованих, — 127 млн. грн. Виділили 23 мільйони. Причому ми лише днями отримали десять із них. На наступний рік мало бути 142, а заклали 25 мільйонів. Я вже кажу представникам влади: заберіть і ці гроші й заявіть прямо, що ви відсторонилися від вирішення проблем депортованих!
— Ваша сила традиційно підтримувала Народний рух України, проходила по його квоті в парламент. Зараз політичне майбутнє НРУ невизначене. Яким ви бачите місце Меджлісу на політичній карті? Із якою політсилою підете на вибори?
— Остаточну позицію оголошує наш національний з’їзд. Його ми проведемо за два–три місяці до виборів — там і визначимося. Звісно, ми ведемо переговори. Є політичні партії, з якими ми категорично не будемо співпрацювати. Я колись казав, що навіть якщо комуністи віддадуть кримським татарам усі свої місця у списку, ми не погодимося. Є принципові речі.
На сьогодні ми проводили переговори з Віталієм Кличком, із яким у нас в цілому збігаються погляди. Зустрічалися з Арсенієм Яценюком. Ми приглядаємося, обговорюємо пропозиції. Але остаточно буде вирішувати Курултай.
Мустафа Джемілєв
Голова Меджлісу кримськотатарського народу з 1991 р., народний депутат України (із 1998 р.), член фракції «Наша Україна — Народна самооборона».
Народився 13 листопада 1943 р. в Судацькому районі Криму. В малолітньому віці разом із сім’єю та всіма кримськими тарарами був депортований до Узбекистану. У 1989–му повернувся на батьківщину. Мешкає із сім’єю в Бахчисараї.
Був дисидентом. За правозахисну діяльність сім разів притягався до кримінальної відповідальності, відбув у місцях позбавлення волі близько 15 років.
Лауреат Міжнародної премії ООН ім. Нансена, нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого двох ступенів.
Одружений, має дочку та двох синів.
До Верховної Ради України надійшла заява від Миколи Сольського про відставку з посади міністра аграрної політики та продовольства України >>
Європейський парламент ухвалив резолюцію, в якій засуджує псевдовибори президента рф та закликає країни світу не вважити їх легітимними. >>
Президент США Джо Байден підписав ухвалені Конгресом закони щодо допомоги Україні, Ізраїлю та Тайваню і оцінив цю подію як «гарий день для Америки та миру в світі». >>
Верховний суд України виніс дві постанови і уточнив кримінальну відповідальність за статтею 438 Кримінального кодексу про порушення законів і звичаїв війни, якими уточнив відповідальність за неї. >>
Командувач Національної гвардії, бригадний генерал Олександр Півненко оцінив наміри російських окупантів під час запланованого літнього наступу в наступні «не прості» місяці. >>
Керівникам усіх дипломатичних установ України – МЗС наказало тимчасово призупинити всі консульські дії для громадян України призовного віку. >>