Окупацiя дарує демократiю

      Позавчора пізно увечері за київським часом Рада безпеки ООН одноголосно прийняла запропоновану США та Великою Британією резолюцію стосовно передачі влади іракцям. Нарешті, через 14 місяців після повалення режиму Саддама Хусейна, військова операція в Іраку отримала мандат міжнародної спільноти і надалі буде проводитися вже на легальних підставах. Резолюцією передбачається, що теперішня тимчасова адміністрація Іраку 30 червня передасть суверенну владу в країні вже створеному тимчасовому іракському уряду. До 31 січня 2005 року відбудуться загальні вибори, і влада вперше в історії Іраку перейде в руки уряду, який буде обраний шляхом демократичного голосування.

      Але і цей уряд також буде тимчасовим і діятиме щонайдовше до 31 січня 2006 року. За час повноважень цього уряду має бути прийнята постійна Конституція країни, яку народ повинен затвердити на референдумі восени 2005 року. На підставі цієї Конституції на чергових вільних та демократичних виборах має бути обраний склад постійного уряду, який перебере повноваження у тимчасового.

      Якщо схема передачі влади іракцям загалом зрозуміла і не викликає заперечень, то і після прийняття резолюції залишається не цілком чітко визначеним питання співпраці іракської влади з багатонаціональними стабілізаційними силами, якими командуватимуть американці. Прийнята формула військового партнерства іракських та багатонаціональних сил, можливо, ще не раз викличе дискусії та буде джерелом напруги і можливих конфліктів. Не визначено також остаточний термін виведення з країни коаліційних військ. Ймовірно, це станеться наприкінці 2005 року.

      Резолюція має велике значення передусім для самих іракців, оскільки тимчасовий уряд, який перебере на себе владу 30 червня, отримує легітимність як всередині країни, так і на міжнародній арені. Йому надається «повний суверенітет» в справах контролю над іракськими силами безпеки, найбільшим багатством країни — нафтою та прибутками від її продажу. Коаліційні війська зобов'язані узгоджувати та координувати всі свої наступальні операції з тимчасовим урядом Іраку, який, втім, не отримав права вето на їхні дії, як того вимагала Франція. Але схвалення резолюції в РБ ООН є також дуже великим успіхом США та Великої Британії. Американські та європейські аналітики сходяться на думці, що після військових успіхів та невдач президент Джордж Буш нарешті має в своєму активі першу значну дипломатичну перемогу. Адміністрація президента відтепер має право стверджувати, що операція в Іраку проходить згідно з планом, окупація добігає кінця, а американські війська до повернення на батьківщину будуть лише допомагати новому уряду. На них вже не буде покладатися увесь тягар відповідальності за ситуацію в окупованій країні, хоча в Іраку, насправді, з прийняттям резолюції нічого не змінилося. Бажаючих надіслати свої війська не додалося, як і бажаючих інвестувати в економіку Іраку.

      Заохочений успіхом в ООН, президент Буш намагається здобути чергову перемогу на саміті «великої сімки» плюс Росія, який закінчується сьогодні на американському острові Сі Айленд. На ньому господар Білого дому докладає всіх зусиль для списання 80—90 відсотків велетенського закордонного боргу Іраку, який сягає 120 млрд. доларів, повідомляють американські ЗМІ з посиланням на своїх «агентів» на острові. Без списання боргів економіка Іраку «піде на дно» так і не зіп'явшись на ноги. Річні прибутки Іраку від продажу нафти, які є єдиним джерелом наповнення бюджету країни, можуть сягати 20 млрд. доларів. За таких обставин виконання боргових зобов'язань є справою надважкою, якщо не неможливою. Франція та Росія, яким Ірак винен найбільше, наразі погоджуються списати до 50 відсотків боргів, Німеччина та Канада  готові виявити більшу щедрість та милосердя до боржника.