Його ракетна величність

25.10.2011
Його ракетна величність

Пам’ятник Михайлу Янгелю на території Південного машинобудівного заводу в Дніпропетровську.

На початку 50–х років минулого століття у Дніпропетровську вирішили створити серійне конструкторське бюро та налагодити виробництво ракет, які генсек Микита Хрущов обіцяв штампувати, немов сосиски. Характерно, що на виробництво ракет різко вирішили перепрофілювати автомобільний завод, будівництво якого розпочалося 21 червня 1944 року. Постановою уряду автопідприємство у 1951 році було передано Міністерству озброєнь з присвоєнням йому секретної назви «завод №586». А 10 квітня 1954 року з Москви надійшла нова директива — про перетворення відділу головного конструктора підприємства в особливе конструкторське бюро № 586 (з 1966 року — КБ «Південне»). Головним конструктором і начальником новоствореного підрозділу було призначено Михайла Янгеля.
Появу Михайла Янгеля на українській землі, переконані багато його тодішніх колег, слід пов’язувати з крутим норовом загартованої у засланнях і «шарашках» найзасекреченішої на ті часи людини на планеті Сергія Корольова, який керував розробками ракет у московському ОКБ–1. Адже стало помітним їх негласне творче протистояння. Уродженець села Зирянова Нижньоілімського району Іркутської області, який працював у Корольова заступником, на певному етапі став активно пропонувати власні ідеї. Амбітному Сергію Павловичу таке вільнодумство сподобатися не могло. Отож Михайло Янгель на чотири роки опинився у Калінінграді — на посаді головного інженера розташованої там такої ж секретної установи, а потім його доля зробила український поворот...

«Ми його сприймали як людину–легенду»

— Михайло Кузьмич спершу поселився у готелі нашого підприємства, — пригадує Анатолій Сухоніс, який тривалий час керував одним iз підрозділів КБ. — Ми, ще молоді, сприймали його як людину–легенду. Ніколи не забуду, як я вперше, так би мовити, зіштовхнувся з ним близько. Бачу, він іде до готелю пізно ввечері. Видно, що дуже втомлений. І без будь–якої охорони. Це мене приголомшило. Отож непомітно пішов слідом за Михайлом Кузьмичем, думав: якщо на нього нападуть, то негайно кинуся на виручку. Заспокоївся тільки тоді, коли той зайшов до готелю.

Згодом він мене викликав до себе. «Розкажи, що таке вартість пострілу?» — запитав. Адже я займався питаннями економічного аналізу й економічного обґрунтування. З Михайла Кузьмича про це суворо запитували і в ЦК, і в міністерстві. Якщо на створення першої ракети коштів виділялося, як кажуть, неміряно, то надалі гроші стали рахувати. Отож саме економічному аспекту приділялася особлива увага.

Нашим, так би мовити, конкурентом тоді був Володимир Челомей, який робив ставку на важкі ракети. Янгель виступив з ідеєю робити літальні апарати легкі, але стратегічні. І коли справа дійшла до захисту нашої розробки на науково–технічній раді Міністерства загального машинобудування, було прийнято пропозицію... Челомея. Михайло Кузьмич, як мені розповідали, тоді навіть розплакався. «Країна злиденна, люди бідні, а ми не рахуємо грошей», — сказав він.

Ще пригадую, як ми разом iз ним брали участь у нараді в Ленінграді. Тоді ми вже розробили грізну ракету, прозвану «Сатаною». На цій нараді, зокрема, розглядалося питання старту. Всі ракети ми стали ховати в шахти, оскільки неможливо було від американців врятуватися.

Вони координати наших пускових установок розвідували з дивовижною точністю. Тоді Михайло Кузьмич виступив з ідеєю мінометного старту, тобто важка ракета вагою понад 204 тонни зі спеціального транспортно–пускового контейнера викидається, як міна. У порівнянні із застосовуваним до цього газодинамічним стартом економія тільки на одній пусковій установці становила не менше 500 тисяч рублів.

Тобто завдання перед нами ставилися найвідповідальніші. І при цьому вимагали суворо заощаджувати витрати. І все ж нові дніпропетровські ракети у ті часи з’являлися майже через кожні два роки! Тобто частіше, ніж випускали нові моделі «Жигулів». Таким був темп гонки озброєнь, США нав’язаний. Виходячи з цього, Михайло Кузьмич ніс колосальну відповідальність. Отож у моїй уяві він — державник, патріот і людина, яка всією душею вболівала за народ.

Творець стратегічного паритету

Багаторічний генеральний конструктор КБ «Південне» Станіслав Конюхов, який несподівано помер у квітні нинішнього року, останню у своєму житті статтю приурочив саме до 100–річчя з дня народження Михайла Янгеля. Назвав її «Його ракетна величність». «Мабуть, ніхто інший iз конструкторів військової техніки не зробив настільки багато і ефективно у ХХ столітті, як зробив це творець бойової ракетної техніки М. К. Янгель», — переконаний Станіслав Миколайович.

Творчий шлях Михайла Янгеля випав на 50—70–тi роки минулого століття — надзвичайно складний період міжнародних відносин, час «холодної» війни. І спершу ймовірний супротивник мав значні переваги за запасами стратегічних ядерних озброєнь. СРСР докладав колосальних зусиль для досягнення балансу сил і стратегічного паритету. Як пригадує Станіслав Конюхов, на час переїзду Янгеля до Дніпропетровська тут, за постановою уряду, колектив ентузіастів уже працював над ескізним проектом перспективної балістичної ракети, у який було закладено два висхідні положення — ракета повинна бути спроможною тривалий час перебувати у заправленому стані, а система управління нею — повністю автономною. Прибувши в ОКБ–586, Михайло Янгель відразу ж підтримав пропозиції щодо обліку нової ракети, вніс уточнення з дальності стрільби і типу головної частини. Молоде конструкторське бюро, отримавши керівника з видатними організаторськими здібностями і ґрунтовною науково–тактичною підготовкою, досягло за кілька років роботи вражаючих успіхів, створивши за рекордно короткий термін першу масову стратегічну ракету Р–12, пуск якої відбувся 22 червня 1957 року. А в 1959–му ракету було прийнято на озброєння. Саме на основі Р–12 було створено новий вид Збройних сил Радянського Союзу — Ракетні війська стратегічного призначення.

Після цього кожна нова розробка головного конструктора Михайла Янгеля ставала подією геополітичного значення. Конструкторське бюро «Південне» у найстисліші терміни поставило на озброєння ракети Р–14, Р–16, які покривали стратегічну дальність 13 тисяч кілометрів і дозволяли доставляти на територію заокеанських «яструбів» ядерний заряд потужністю понад 500(!) «хіросім». У 1963—1968 роках були розроблені стратегічні ракетні комплекси Р–36 із роззосередженими стартами та унікальною головною частиною, яка могла з’явитися над ціллю з будь–якого напряму, що позбавляло можливості її враження технічними засобами протиракетної оборони.

Михайло Янгель ще встиг розгорнути роботи зі створення ракетних комплексів третього покоління Р–36М, що відзначалися принциповою новизною — і використанням цифрової наземної апаратури, і комплексом командних приладів підвищеної точності, і вище згадуваним мінометним стартом...

Однак наймасовішою стала саме ракета — первісток Р–12: її виготовили відразу 2300 одиниць. Ці ракетні комплекси перебували в експлуатації понад 30 років і зняті з озброєння після підписання міжнародних договорів із роззброєння. І саме Р–12 стала ефективним засобом оборони рубежів Радянського Союзу у роки «холодної війни», вона була вирішальним фактором ядерного стримування під час Карибської кризи, що змінила військово–політичну ситуацію у світі на користь СРСР. «Шлях до стратегічного паритету було відкрито! І в цьому була величезна заслуга Янгеля», — зазначає в останній своїй статті Станіслав Конюхов.

ВШАНУВАННЯ

Янгель Михайло Кузьмич народився 25 жовтня (за старим стилем) 1911 року у багатодітній (12 дітей) родині у селі Зирянова Іркутської області. Помер 25 жовтня 1971 року в Москві. Михайлу Кузьмичу виповнилося тільки 60...

Із нагоди 100–річчя від дня народження відомого конструктора вчора у приміщенні Дніпропетровської облдержадміністрації розпочала роботу документальна виставка «Космічна ера Михайла Янгеля/1911–1971 рр.». А сьогодні в Дніпропетровському театрі опери та балету відбудуться урочисті збори на честь видатного вченого. Вшанувати його пам’ять зберуться українські та російські колеги Михайла Янгеля, відомі вчені, державні діячі. Також буде введено в обіг поштову марку «Михайло Янгель (1911—1971). 100 років від дня народження», а пам’ятну срібну монету номіналом 5 гривень Нацбан увів у обіг два тижні тому.

КОРЕНІ

Сибіряк українського походження

Як розповідає Анатолій Сухоніс, Янгель був не просто технарем, а людиною напрочуд ерудованою. Зокрема, самостійно досліджував походження свого прізвища. Його найвірогідніше пов’язував зі словом «янга» — ківш, у якому запоріжці варили їжу. Так само називали й людину, яка черпала і роздавала воїнам їжу. Хоча є підстави вважати, що для позначення роду Михайла Кузьмича могло використовуватися й українське слово «янгол» — ангел.

Проте один iз коренів Янгеля можна вважати відомим достеменно. Дід Лаврентій по батьковій лінії з дружиною і дітьми з’явився у селі Зирянова Нижньоілімського району Іркутської області, де й народився майбутній видатний конструктор, десь у 80–х роках ХIХ століття як висланий iз Чернігівської губернії за бунтарство — спершу на каторгу, а затим на вічне поселення. Саме за таке походження, як пригадував сам Янгель, на батьківщині його з трьома братами називали «хохлами».

А дружина Михайла Кузьмича Ірина Стражева у передмові до українського видання своєї книги «Тюльпани з космодрому» зазначила: «Я щаслива, що цю книгу багато українців зможуть прочитати рідною мовою. Михайло Кузьмич був тісно пов’язаний з Україною, її чудовими людьми. Тут колись жили його діди і це коріння, яке сягає глибини років, незаперечно лягло в основу формування його характеру, становлення його особистості». І це справді символічно — народжений у сибірській глибинці Михайло Янгель, здобувши блискучу освіту у московських авіаційному інституті та Академії авіаційної промисловості, свій непересічний талант, про який почув і дотепер згадує весь світ, розкрив саме в Україні...

  • Феномен Вольвачівни

    Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>

  • Хата-мрія Тараса

    Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>

  • Рідна мова визволить: Євген Чикаленко 5 років добивався дозволу царської цензури на видання українських книжок

    Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>

  • Голуба кров

    Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>

  • Реставратор нації

    Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>

  • Мить Слави

    Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>