Полігон проблем

21.10.2011
Полігон проблем

Дергачівський полігон: сміття незабаром замінять теплиці? (Фото з сайту sumno.com.ua.)

Дергачівський полігон твердих побутових відходів, куди 35 років звозять харківське сміття і який наразі вже заповнений по самі вінця, має шанс позбутися статусу зони екологічного лиха. Ковток свіжого повітря жителям селища Дергачі зобов’язалася подарувати словенська фірма «RIKO d.o.o», що днями підписала з харківською мерією договір на будівництво сміттєпереробного заводу. Якщо цим планам судилося збутися, то вже за рік–два завдяки утилізованим ТПВ тут вироблятимуть електроенергію й вирощуватимуть тепличні ягоди. Проте важкий осад від багаторічних проблем полігону залишається й зараз. І не лише у воді з місцевих криниць після нетривалого кип’ятіння.

 

Криниці з чорною водою

Найбільше у Дергачах не пощастило людям, які мешкають усього лише за кілометр від проблемного звалища. П’ять років тому вони повідомили владу та санепідеміологів про те, що в їхніх криницях та колонках вода стала непридатною не лише для пиття, а й для технічних потреб. Тобто має характерний присмак заліза, вкривається темною плівкою, після того як постоїть у відрі, у ній випадає червонуватий осад під час кип’ятіння. «Провівши необхідні аналізи, СЕС дійшла висновку, що за органолептичними показниками і складом важких металів, вода дійсно не відповідає встановленим нормам, — розповіла координатор програми «Екологічна ініціатива» Юлія Юдіна. — З того часу жителям Дергачів почали воду підвозити автівкою. Але не відомо, хто розраховував встановлену норму споживання. А розрахунок такий — вiсiм кубів води на тиждень на все селище. В об’ємах не обмежують, але ситуація складається так, що ті, кому першими підвезли, беруть більше, а останнім може і не вистачити. В середньому при такому постачанні виходить близько 10 літрів на тиждень».

Хто молодший і має власний транспорт, водовозів, звісно ж, не чекає. А ось літні люди, яким допомогти нікому, опинилися у справжній безводній пустелі. До того ж, крім чорної води, місцевим жителям загрожує ще й брудне повітря. Саме останнє, за попереднім прогнозом екологів, могло спричинити різке зростання онкологічних захворювань у Дергачах. «За період із 2000 по 2010 роки кількість онкозахворювань у цьому регіоні зросла на 100 відсотків, — каже Юлія Юдіна. — Однією з причин такої сумної статистики може бути наявність в оточуючому середовищі великої кількості фенольних сполук. Вони утворюються у процесі горіння та розкладу полімерних матеріалів. А у смітті, привезеному на полігон, їх міститься до 22 відсотків». За словами еколога, для того, щоб точно визначити причину погіршення стану здоров’я людей, необхідно провести комплексне дослідження і скласти екологічний паспорт району. Але на це у місцевої влади чомусь не знаходиться часу.

Звалище пішло у ріст

Вирішити проблему харківського сміття іноземні інвестори пропонують місцевій владі вже добрих десять років. Першими у списку потенційних партнерів були представники ЄБРР, далі — італійці, росіяни, німці, турки. Але з різних причин на їхні умови чиновники не погодилися. Натомість у 2005 році, після різких заяв санепідеміологів, було прийнято рішення збудувати другу чергу полігону, оскільки можливості старої площі на той час уже були фактично вичерпані.

Швидкості, з якою реалізовується згаданий проект, не позаздрить і найповільніша черепаха. Скажімо, проектну документацію для цього об’єкта розробили лише через два роки. Ще через два обіцяли завершити будівництво, але не зробили цього й понині. Дату нового терміну здачі другої черги днями назвав заступник голови облдержадміністрації Валентин Дулуб. Каже, що це може бути вже грудень цього року, але за умови, якщо до Харкова вчасно надійдуть 4 мільйони гривень із Державного фонду захисту навколишнього середовища. Примітно, що 6,7 мільйона гривень тижнем раніше на завершення будівництва цього об’єкта виділили місцеві депутати. Не скупилися на гроші й раніше — у 2008 році проголосували за 4 мільйони, у 2009–му — за 12.

Але, попри все, кінцевий результат (якщо платники податків таки колись його дочекаються) може порадувати своєю цивілізованістю. Адже те, що було, і те, що може бути, не витримує жодного порівняння. «Коли у 2006 році Дергачівський полігон перейшов на баланс міста, — пригадує свої будні мера теперішній голова облдержадміністрації Михайло Добкін, — там велося абсолютно хаотичне складування сміття, а з техніки використовувався лише один трактор». А ось нова черга зводиться вже за німецькою технологією і, як стверджують фахівці, не загрожуватиме навколишньому середовищу згубними викидами. Досягти такого результату вдасться завдяки геомембранній плівці, в яку «затягнуть» усю площу нового майданчика. До того ж цей об’єкт оснащують спеціальними дренажними трубами, через які продукти гниття стікатимуться не як заманеться, а у спеціальні ємкості. «Тут буде продумано все, — каже Михайло Добкін, — від збору найтоксичніших речовин до можливості вивезення їх на Деканівські очисні споруди і далі — до повної переробки у безпечний для екології стан».

Якщо цим планам судилося збутися, то після відкриття другої черги Дергачівський полігон розростеться до 13 гектарів. На ньому можна буде розмістити шiсть мільйонів кубометрів сміття. Тобто втричі більше, ніж на старій площі. Але ця новина і радує, і засмучує одночасно, адже можливість звозити сміття бодай кудись не є втішною альтернативою для цивілізованих методів поводження з ТПВ.

Світ у пошуку альтернативи вже давно досягнув неймовірних результатів. Сьогодні, наприклад, вже існує плазмова технологія, що дозволяє при високій температурі миттєво спікати всі види відходів без диоксинових викидів у повітря. Освоєна також технологія перолізу, завдяки якій велика купа сміття після утилізації перетворюється на порівняно невеликий згусток, який теж можна використати у господарстві. У Японії, наприклад, з такого матеріалу збудували острів, де тепер діє надсучасний аеропорт із злітною смугою. Але все нове надто дорого коштує, тому Харкову наразі такі витрати просто не по кишені. Так само як і тарифи на комунальні послуги харків’янам, що неминуче космічно зросли б після запровадження фантастичних методів утилізації сміття.

«Зелений тариф» і полуниці без їдкого запаху

І все ж оптимальний для Харкова вихід знайшовся. Недавно мерія і словенська компанія «RIKO d.o.o» підписали договір на будівництво в районі Дергачівського полігону сміттєпереробного заводу. Вартість проекту — 25 мільйонів євро. Ці кошти повністю виділить інвестор. Повернути вкладені гроші словенці зможуть завдяки підвищеному тарифу на вивезення сміття, реалізації вторинної сировини і продажу електроенергії. Паливом для виробництва останньої слугуватиме біогаз, що вироблятиметься на полігоні. І оскільки держава закуповує таке «світло» за вищим «зеленим тарифом», стимулюючи в такий спосіб розвиток екологічних програм, на різниці у вартості можна непогано заробити.

Додатковим стимулом для інвесторів стала і можливість збудувати в районі полігону одразу кілька теплиць. Працюватимуть вони за рахунок великої кількості тепла, що виділяється при виробництві електроенергії. «Під цей проект ми вже виділили 83 гектари поруч iз полігоном, — розповів радник міського голови з економічних питань Фазим Аббасов. — На цій території плануємо звести теплиці з виробництва овочів та ягід. У Туреччині, де ми вивчали досвід роботи аналогічних підприємств, наприклад, у такий спосіб вирощують полуниці та помідори. Великий плюс цих технологій — достатня кількість безкоштовного тепла».

За словами пана Аббасова, екологічна чистота продуктів стовідсотково гарантована. Віддавати сміттям вирощені тут полуниці теж не будуть. Принаймні у згаданій ним Туреччині поруч з аналогічними заводами будують великі торговельні комплекси. А також проводять рекультивацію землі, після чого висаджують на цих площах виноградники.

Як буде все у нас, наразі сказати важко, але очевидно й те, що по–старому Дергачівський «смітник» утримувати регіон більше просто не зможе. До того ж не так давно в передмісті Харкова повністю закрили Роганське сміттєзвалище через близькість до аеропорту — нагромадження ТПВ тут приваблює численні зграї птахів, які можуть потрапляти до робочих частин літаків. На ймовірність аварій вказали харків’янам в УЄФА у рамках підготовки міста до Євро–2012. Очевидно, це й змусило владу бути зговірливiшою у пошуку інвесторів для будівництва сміттєпереробного заводу. Хоча й він усіх проблем області, пов’язаних зі сміттям, не вирішить. За тогорічними даними екологів, на Харківщині діє близько сотні не впорядкованих по–цивілізованому звалищ і є ще понад 4 тисячі майданчиків, куди сміття завозиться несанкціоновано. Поблизу них, як і в Дергачах, напевно, теж мешкають люди.

  • Тече вода, тече брудна

    Більш як двадцять років триває екологічна сага про забруднення території на кордоні Молдови (Сороки) й України (Цекинівка, Ямпільський район ) через річку Дністер. І весь цей час — лише перемовини, передмови й постскриптуми. А тим часом зношена труба промислових відходів завдовжки 6,2 км через Дністер продовжує забруднювати басейн річки як на території Вінниччини, так і нижче за течією — в Одеській області. >>

  • Сміттєві війни

    Найчастіше ущерть переповнені сміттєві звалища в Україні гниють десятиліттями через відсутність коштів на їх впорядкування. Але в Люботині, де полігон твердих побутових відходів (ТПВ) скоро дійде до будинків містян, сталася нетипова як для вітчизняних реалій історія. >>

  • Колекція, що пастки плете

    У нашому світі мешкає приблизно 40-45 тисяч видів павуків, а їхня кількість така велика, що кожна людина на відстані п’яти метрів біля себе знайде цю істоту. Науковці вивчають унікальні властивості павутини та, ґрунтуючись на дослідженнях, розробляють надміцні волокна чи біоматеріал, на якому зможуть вирощувати людську шкіру. >>

  • У ліс ходити — ліс любити

    Перший фестиваль шкільних лісництв відбувся на Черкащині. Участь у ньому взяли десять команд, по одній від кожного лісгоспу. Під час фестивалю школярі, а всі команди прибули у спеціальній формі, придбаній лісництвами, наввипередки демонстрували свою любов та шану до лісу. >>

  • Епідемія пожеж може повторитися

    Пожежі торф’яників були однією з головних тем упродовж тривалого часу для значної частини українців. Благо, забруднене повітря, яке перевищувало навіть у деяких районах столиці норму в 6 разів (зрозуміло, у навколокиївських епіцентрах загорань ситуація була ще гіршою), почало приходити в норму. >>