Найкраща закуска — ковбаса

13.10.2011

Від асортименту різних ковбасних виробів на полицях магазинів і ринків у людей, яким усе це розмаїття не по кишені, може запаморочитися голова. Втім навіть пенсіонери, яким за місяць доводиться жити на мізерних 800—900 гривень, хоча б на свято дозволяють собі «купити ковбаски». Тому питання, як не наразитися на абищо, купуючи «Московську» чи сервелат, актуальне практично для всіх. А відшуковуватимемо цього разу на полицях найкращий вищого сорту винятково варено–копчений сервелат.

Якщо ви не вдавалися у тонкощі виробничого процесу й не надто уважно читаєте етикетки, знайте, сервелат може бути і варено–копченим, і сирокопченим. Виробники часто випускають обидва види, а ще — по кілька підвидів кожного: «сервелат», «сервелат фінський» тощо. Це незважаючи на те, що існує заборона називати новий асортимент ковбас традиційними назвами чи словополученнями з ними. Себто «сервелат» має бути винятково «сервелатом». Але маємо те, що маємо.

Рецептура традиційного сервелату зникла з українського держстандарту, але була чітко виписана у спеціальному, ще радянському, ГОСТі: по 25 відсотків яловичини і нежирної свинини та 50 — жирної свинини чи свинячої грудинки. Усе приправлене сіллю, нітритом натрію, цукром, перцем, кардамоном та мускатним горіхом. Нинішній вітчизняний стандарт не дозволяє використовувати у ковбасах традиційного асортименту (зокрема, в сервелаті) харчових добавок, окрім нітриту натрію, аскорбінової кислоти та їх похідних. Тобто ніякого довгого списку Е на упакуванні бути не може.

«Узагалі визначити склад ковбас варено–копчених (той–таки сервелат) і сирокопчених («Московська») значно простіше, ніж просто варених («Докторська», «Молочна» чи «Дитяча»), бо у них усередині не однорідна маса, а фарш iз порівняно крупними частинками», — каже керівник Центру незалежних споживчих експертиз «Тест» Валентин Безрукий. Нещодавно протестувавши варено–копчений сервелат 9 торгових марок від відчизняних виробників: «Луганські делікатеси», «Дружба народів», ARO, «Добров», «Алан спеццех», «Колбаспищепром», «Юбилейный», «Поліс», «Тульчин», громадські захисники прав споживачів отримали втішні результати. Усі протестовані ковбаси виявилися справжніми, м’ясними і не містили нічого зайвого: ні сої, ні клітковини, ні надміру крохмалю чи інших замінників. Лише у сервелаті «Поліс» помітили трохи фрагментів субпродуктів.

Одна з характеристик ковбас — їхня жирність. У стандарті прописано: не більше 45 відсотків. У протестованих зразках фактично виявилося: у сервелату «Колбаспищепром» — 8,2 відсотка жирів (як казав герой одного з мультфільмів, малувато), «Добров» — 16,6 відсотка, «Алан спеццех» — 20,3, «Поліс» — 25,3. Під визначення «жирнувато» підпадають сервелати «Дружба народів» (38 відсотків) та «Тульчин» (37,9).

Якою б ковбаса не була під скельцем мікроскопа, вона повинна бути смачною. І хоч це категорія оцінки завжди суб’єктивна, об’єктивною вона стає як середнє арифметичне окремих вражень. За оцінкою спеціально запрошених пробантів, найсмачнішим із протестованих виявився сервелат «Луганські делікатеси». «Четвірку» за 5–бальною системою за смак отримали «Дружба народів» та ARO; оцінки «погана» і «дуже погана» — варено–копчені сервелати «Тульчин» та «Поліс».

Валентин Безрукий категорично проти того, щоб будь–яку ковбасу купували на ринках. Бо й найякісніша продукція навіть від нетривалого недотримання температурного режиму може перетворитися на отруту. І потім уже довго можна буде з’ясовувати, на якому етапі: виробництва, транспортування чи продажу з’явилася у ковбасі та сама кишкова паличка. Хоча, згідно з законом про захист прав споживачів, крайнім буде той, хто найближче до покупця — продавець.

  • Не варто їсти пуд солі

    Раніше до солі більшість господинь ставилася взагалі за залишковим принципом: яка потрапить під руку, таку і клали у споживчий кошик. Уже не один рік, як стали придивлятися, йодований мінерал в упаковці чи ні. Інше питання: що криється за написом «йодована», чи насправді сіль є такою? У цьому спробували розібратися експерти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест». >>

  • Перекус без сюрпризів

    У назвах можна заплутатися. Є українське слово «накладанець» — зрозуміло: накладені на переважно хлібну основу шматок сала, ковбаси, сиру чи іншої смакоти. Бутерброд — у перекладі з німецької «хліб із маслом». Найпопулярніші в американців бургери-гамбургери — різновиди сендвічів. >>

  • Дати перцю, а не трухи

    Приправляючи борщ чи печеню чорним меленим перцем, ми рідко згадуємо (або не завжди знаємо), з якої рослини ця приправа. Piper nigrum — така загальновідома у світі назва — це напівздерев’яніла вічнозелена ліана завдовжки аж до 15 метрів. Має велике, довгасте, м’ясисте, зверху темно-зелене, знизу зеленувато-сизе листя. >>

  • Повір очам своїм

    У період економічної кризи — це саме зараз, коли зарплати й пенсії застрягли на місці, а ціни на все підскочили у два-три рази, — зрозуміло, більшість людей намагається економити. Просто змушені купувати дешевші продукти. >>

  • І хай розпуститься брунька чайного дерева

    Інколи хочеться уявити себе на урочистій чайній церемонії: японській чи китайській — із правильним заварюванням, спеціальним чашечками і приємною музикою. Домашнє смакування чаєм дуже часто, особливо вранці, відбувається поспіхом. >>

  • Пальма в шоколаді

    Напередодні свят захотілося мені привітати одну хорошу жінку. Подарунок мав бути символічним і бюджетним — якнайкраще в ці рамки вписувалася коробка цукерок. Звичайно, хороших. Похід у найближчий супермаркет і ретельне вивчення етикеток дещо приголомшили. >>