Авторка біля краківського Вавеля. Польща — найближча і найпростіша для українських туристів країна Шенгенської зони.
Коли починаєш підраховувати витрати на омріяний тур за кордон — від цифр паморочиться голова й опускаються руки. Але це якщо ви хочете перекласти організаційні питання на посередників. Якщо ж робити все самостійно — подбати про проїзд і житло, оформити візу, можна зекономити третину, а то й половину коштів. Щоправда, майбутньою поїздкою доведеться перейматися впродовж кількох тижнів, а то й кількох місяців до цього омріяного виїзду за кордон. Тобто якщо почати зараз — за розумні гроші у Західну Європу можна встигнути потрапити якраз під Новий рік. Хоча я особисто віддаю перевагу мандрам у несезон — дешевше, менше людей на вулицях, менше черг.
Нашою з чоловіком першою подорожжю за кордон був тур до Чехії. Водночас він став останнім, влаштованим для нас турфірмою. П’ятдесят екскурсантів і охриплий гід, що вигукує якісь дати, імена, мотиляє парасолькою, намагаючись зібрати групу; неможливо порозглядати цікавий об’єкт досхочу і зробити фото — бо треба бігти. Двадцяти хвилин такого «щастя» нам вистачило. Ми побажали групі приємного відпочинку, купили мапу Праги й побачилися з усіма знову вже перед від’їздом додому. Виявилося, що самотужки ми побачили втричі більше, та ще й отримали задоволення. І тоді вирішили: в організований тур — більше ні–ні.
Аби стати самостійними туристами, насамперед потрібно оформити закордонний паспорт. Щоб не трапилося, як у бородатому анекдоті про гравця в лотерею, який молився про виграш, а Бог йому відповів: «То купи ж лотерейний квиток!»
Також заведіть банківську картку — таку, що дає можливість без зайвої мороки оплачувати рахунки по інтернету. Вона знадобиться для бронювань і оплати квитків та готелів (хоча в деяких випадках можна обійтися готівкою).
І «підтягніть» англійську мову, яка стане у пригоді всюди, за винятком особливо глухих сіл. Але головне — вимагатимуть певної мовної вправності пошук інформації і попереднє листування.
Основне уявлення про те, що на вас чекає у будь–якій країні, можна скласти на сайтах wikitravel.org i wikipedia.org. А далі — заглиблюємося у нетрі інтернету.
Практично в кожному більш–менш цікавому місті за кордоном є організації, які опікуються туристичною привабливістю, і шукати їх треба за запитом «назва міста + tourist info» чи «назва міста + tourist buro». Саме в цих конторах, розташованих в історичних центрах, на вокзалах і в аеропортах, можна отримати найсвіжішу інформацію про роботу туристичних об’єктів, музеїв, транспорт тощо, отримати безкоштовно чи за символічну плату путівники, буклети, придбати міські картки. Така картка шукається в «Гуглі» за запитом «назва міста + card». Вона діє визначений час (добу, три, п’ять, тиждень) і надає активному туристові безліч переваг. Їх кількість і якість визначається місцевим туристичним бюро.
Усі міські картки, які довелося випробувати мені — а це і Таллінн, і Стокгольм, і Будапешт, і Відень, і ще кілька європейських міст, — включали в себе безплатне користування громадським транспортом, знижки або взагалі безкоштовне відвідання музеїв, ботсадів, зоопарків, пільги в ресторанах, кафе, крамницях тощо. Останній раз у Стокгольмі картка окупила себе тричі (без урахування користування транспортом).
Інколи у туристичних інфоцентрах можна замовити буклети та мапи і безплатно отримати їх поштою ще до подорожі. До речі, в інтернеті можна заздалегідь забронювати й певні екскурсії — скажімо, до базиліки Сан–Марко у Венеції, і зайти туди не через основний вхід, де завжди величезна черга, а через інший, спокійно і без натовпу.
Венеція — місто дороге, а Venice Card коштує зараз 39,90 євро на сім днів.
Визначившись iз країною, обирайте транспорт, і бажано якомога раніше. Бо це ваші гроші. Скажімо, політ до аеропорту «Меммінген–Мюнхен» з авіакомпанією «Віззейр» обійшовся у 1200 грн. на двох туди й назад. Квитки ми купили за шість місяців до вильоту.
Але варіант лоукостів (авіаперевізників із низькими цінами на квитки) не завжди буде найдешевшим. Компанії, що здійснюють регулярні пасажирські авіаперевезення, часто проводять усілякі акції, і тоді їхні ціни не кусаються. А аеропорти таких компаній зазвичай розташовані значно ближче до великих міст, ніж «лоукостові». Наприклад, акційні квитки «Аеросвіту» до Кракова коштують не набагато дорожче за «віззейрівські», а літак сідає саме в Кракові, а не в Катовіце, як у лоукоста.
Єдиний спосіб натрапити на привабливі пропозиції — регулярно моніторити сайти авіаперевізників.
Серед справжніх лоукостів нам поки що доступний лише «Віззейр», який дедалі підвищує ціни й коригує способи сполучення (на зиму, наприклад, скасовано рейс на Стокгольм). Цінову конкуренцію «Віззу» починають складати «Балтійські авіалінії» і деякі промо–пропозиції російських S7.
Подорож автобусом — теж варіант. Це дозволяє зекономити гроші, але не час. До Таллінна ми їхали 20 годин, це при тому що рейсові автобуси ходять регулярно, на перетині кордонів не затримуються, приходять вчасно.
Непогані варіанти автобусного сполучення пропонують «Еколайнз». Регулярні автобусні рейси часто курсують iз міських автовокзалів (інформацію про це можна отримати в тамтешніх довідкових). Наприклад, зі Львова до Кракова можна доїхати зі Стрийського автовокзалу.
Уже в Європі можна пересісти на «Євролайнз» — а це не лише рейси між містами різних країн, а і спецпропозиції зі знижками, і так звані європроїзні квитки, які можна купити на кілька днів і кататися з одним папірцем усією Європою.
Запит у пошуковику «назва країни + railways» практично завжди виводить на офіційний сайт залізниці, де можна ознайомитися з маршрутами, розкладами, цінами на квитки, спеціальними пропозиціями.
Сайт німецької залізниці (www.db.de) викликає найбільшу повагу через свою інформативність. Там можна знайти купу варіантів пересування і по ФРН, і по сусідніх країнах. А ще — інфу про земельні квитки, дійсні впродовж доби на території певної федеральної землі на необмежену кількість поїздок на весь громадський транспорт. Скажімо, купуєте баварський квиток на п’ятьох осіб, який коштує 29 євро, і весь день їздите по Мюнхену, по його околицях, по всій Баварії до Боденського озера й частиною землі Гессен, а можете навіть в австрійський Зальцбург заїхати — туди з Мюнхена звичайний квиток на одну особу в один бік коштує близько 50 євро.
Часто через такі сайти можна вийти на швидкісні потяги, як, наприклад, Thalys. У Бельгію ми добиралися так: до Кельна долетіли «Віззейром», а звідти поїхали швидкісним потягом Кельн—Брюссель. Якщо купувати квиток за два місяці до подорожі, він коштуватиме 19 євро, а «день у день» — 119.
Підказки щодо транспорту можна знайти на офіційних сайтах міст, офіційних сайтах туристичної інформації, загальноінформаційних сайтах типу wikitravel.org, на туристичних форумах.
Поширена думка, що найдешевший варіант проживання — хостели. Але це не завжди так. Скажімо, проживання в хостелі в історичному центрі Таллінна коштувало б удвічі дорожче, ніж заброньований заздалегідь (а тому зі знижкою) номер на двох зі сніданками у готелі за п’ять хвилин пішки від Старого міста. До того ж хостели — це варіант для тих, кому не заважають веселі й часто галасливі сусіди по поверху, кімнаті й душовій. У Баварії дешевше було жити в апартаментах, ніж у готелі; у Брюґґе в B&B («бед енд брекфест» — номер зі сніданком у приватному будинку) ми мешкали за ті ж гроші, які правили з нас за поселення в хостелі.
Оцінити можливі варіанти розміщення у різних країнах можна на сайтах типу booking.com. Такі сервіси зручні ще й тим, що можна почитати відгуки туристів, зробити сортування за типами, цінами, скласти враження про різні варіанти проживання.
Наступний крок — пошук офіційних сайтів обраних варіантів. Там значно частіше пропонують різноманітні акції на зраззок «зупинись на три ночі, отримай одну безкоштовно», «10% знижка за попередню оплату», тощо.
Друга причина виходу на офіційний сайт готелю чи власників хостелу — майбутнє письмове підтвердження бронювання вам місць. Бо для видачі візи все більше посольств вимагають оплачене наперед проживання у країні, яку ви обрали для подорожі. Щоб заощадити, варто обирати готелі, які приймають до розрахунку банківські картки, — тоді вам не доведеться сплачувати комісію за переказ типу WesternUnion, MoneyGram тощо.
Якщо ви їдете великою компанією, зверніть увагу на оренду апартаментів. Це може виявитися значно дешевшим навіть за хостел, а про порівняння рівня комфорту годі й казати. Наприклад, у Баварії, в альпійському містечку Фюссен зі знаменитим казковим замком «Нойшвайнштайн», ми вчотирьох жили у двоповерхових трикімнатних апартаментах із сучасною кухнею та антикварними меблями, інтернетом, парковкою, в центрі міста за 20 євро з особи на добу. У тому ж місті знайти готельний номер на двох навіть без сніданків дешевше, ніж за 50 євро, було неможливо.
Якщо ви подорожуєте удвох, то, швидше за все, найзручнішим варіантом буде готель або B&B. На вибір між ними може вплинути і те, чи хочете, щоб сніданки вам подавала іноземка–господиня, з якою можна буде навіть випити кави, чи ваша душа прагне усамітнення у готельному номері.
В інтернет–сервісах бронювання зареєстровані в основному готелі різної ступені зірковості, а от B&B і гестхаузів там значно менше. Тому запит щодо них варто робити у пошуковику «назва міста + guesthouse» і перелопачувати перших 20 сторінок результатів.
Зазирніть також на maps.google.com — і побачите, чи зручно розташований обраний вами готель, чи далеко добиратися від нього до історичного центру або до вокзалу. Наприклад, обираючи, де жити у Венеції, подумайте, чи будете ви активно користуватися транспортом. Якщо збираєтеся оглянути сусідні острови, то корисним надбанням стане проїзний на водні автобуси — вапорето. Тоді як варіант ви можете розглянути помешкання на Лідо — сусідньому острові, де жити значно дешевше, ніж у центрі Венеції, а добиратися лише 15 хвилин на вапорето.
Якщо ви остаточно обрали варіант проживання, розплатитися з готелем краще якомога раніше, щоб оригінал листа з підтвердженням встиг прийти до співбесіди у посольстві. Треба також попросити надіслати вам копію листа–підтвердження факсом (із зазначеними прізвищем, бажано паспортними даними, датами перебування, сплаченою сумою). Цей факс і виписка з рахунку про зняття грошей будуть вашим запасним доказом оплати. Бо інколи поштові відправлення губляться. З Угорщини лист до нас не дійшов не лише за два місяці, які залишалися до подачі документів у посольство, а взагалі ніколи.
Чи отримаєте ви шенгенську візу — на 50% залежить від того, як ви підготуєтеся до співбесіди у посольстві. Після того як 5 квітня 2010 року набув чинності Візовий кодекс ЄС, перелік документів і вимоги у всіх країн Шенгену приблизно однакові. Але кожне посольство має якісь свої особливості, тому треба дізнатися про все заздалегідь на сайті посольства, а за можливості — навідатися до посольства і почитати дошку оголошень, бо інколи там розміщують інформацію, якої немає в інтернеті.
Основні розбіжності, з якими стикалася особисто я, такі. Німецьке посольство вимагає 100% попередню оплату готелів, переважна більшість візових офіцерів хоче бачити оригінал цих документів (видрукуване підтвердження готелю). Угорцям вистачає факсової копії й оригіналу банківської квитанції про оплату. Якщо ви мандруєте удвох і хтось один забезпечує фінансами всю поїздку (тобто друга людина — студент/безробітний/домогосподарка), угорське посольство вимагає нотаріально завірену заяву про спонсорство. А німцям цілком достатньо заяви, написаної від руки. Шведи, німці, і не лише вони, вимагають ксерокопії всіх сторінок паспортів.
Головний біль для більшості українців — довідка про доходи. Звісно, якщо у вас офіційна робота, де ви працюєте не менше року, й чимала офіційна зарплатня — проблем з отриманням візи буде значно менше. Інколи допомагають придбані тревел–чеки або відтерміновані рахунки, відкриті на дати вашого перебування за кордоном. У випадку, коли ваше фінансове становище не надто фіксоване трудовою книжкою та довідками з місця роботи, допомогти можуть інші документи, які засвідчують ваше укорінення в Україні й небажання емігрувати, — це документи на рухому і нерухому власність, про наявність дітей та ін.
Подавати на візу краще заздалегідь, чим раніше — тим краще. Бо хтозна, які додаткові документи забажають побачити працівники посольства. Як правило, найраніше зробити це можна за три місяці до дати поїздки, а найдовший термін розгляду паперів — один місяць.
Але зважайте на термін дії документів. Для довідок iз місця роботи це два тижні, для виписки з рахунку — три дні, а деякі консульства, наприклад угорське чи бельгійське, бажають, щоб вона була якщо не «сьогоднішньою», то принаймні «вчорашньою».
За останні кілька років я самостійно пройшла через вісім посольств, і всюди «білі» документи, увага та людське ставлення до роботи візових офіцерів допомагали отримати заповітну шенгенську наклейку в паспорт. Зауважте також, що візу слід брати в тій країні, у якій ви проведете найбільшу частину подорожі (це якщо мандрівка охоплює більш ніж одну країну).
І зніміть копії з усіх документів, які підтверджують ваш статус туриста: квитків на літак, підтверджень оплати готелю, квитків на події тощо — їх можуть попросити пред’явити під час паспортного контролю на перетині кордону, або ж вони знадобляться на випадок загублення або крадіжки.
Автобусні лінії
Пошук готелів
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
