Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Виставка «Ляльковi обрiї» триватиме до 17 жовтня. (Фото Юрiя САПОЖНІКОВА.)
Про виставку у Музеї Шевченка одна з найвідоміших українських майстринь–лялькарок Олена Орєхова мріяла давно. Але розклад цього закладу був розписаний на багато місяців наперед. І коли час для її виставки в Музеї нарешті знайшли — Олена відклала у довгу шухляду всі свої справи й зосередилася лише на ляльках–мотанках для експозиції «Лялькові обрії». Цим видом мистецтва Олена займається уже десять років, за цей час вона змайструвала не один десяток мотанок, чимало з яких зберігаються в колекціях у США, Німеччині, Ізраїлі, Франції, Бельгії, Італії... Але для цієї експозиції вирішила виготовити нових ляльок. Можливо, рано чи пізно вони також залишать межі Батьківщини, але своє життя ці мотанки — не лише традиційні маленькі, а й зростом зі справжню жінку — почали саме в Музеї Шевченка.
В експозиції — кілька лялькових колекцій: «Атласна колекція», «Колекція з льону», колекції «Київська Русь», «Цукерки і шоколад», а ще — «Молочниця», «Дівчина на виданні», «Наречена» і «Дружка»... Серед цього матріархату є навіть один кавалер — він, iз вусами та в шапці, ніжно прихилився до своєї половинки (композиція «Кохана моя»). Усіх їх оберігає «Ангел» — iз таким же, які в інших, хрестиком на обличчі, що є символом жіночого і чоловічого начал, але разом iз тим з промовистою атрибутикою. Центральну композицію своєї виставки Орєхова назвала «Золота осінь»: навколо великої ляльки художниця розклала картоплю, кукурудзу, горіхи, гарбузи... Таке просте і водночас влучне поєднання рукотворного і природного додає «Ляльковим обріям» додаткового шарму і ...трепетного щему.
Ляльки–мотанки, про існування яких ще кілька років тому знали лише втаємниченi, сьогодні переживають друге народження. Особливо просунуті сильні світу цього навіть дарують їх одне одному на свята. Хто знає, наскільки довготривалою буде для них ця мода... Але Олена Орєхова точно знає, що її ляльки та зашифровані у них коди, що з минулого передаються у майбутнє, залишаться з тими шанувальниками цих оберегів, які між модним і немодним завжди обирають справжнє.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>