Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Спеціалізовані видання Мінкульту — «Український театр», «Музика» й «Театрально–концертний Київ» — одні з найстаріших періодичних видань в Україні. (Журнал «Музика», наприклад, за два роки відзначатиме сторічний ювілей, а «Театрально–концертний Київ» у жовтні святкуватиме 75–річчя). Але попри поважний вік і здобутий за ці часи авторитет їм, як і іншим ЗМІ, також довелося сповна відчути всі «позитиви» кризового періоду. Протягом багатьох місяців редакційні папки поповнювалися новими матеріалами, але у друк через фінансові труднощі видання не надходили. «Ми просто оніміли», — скаржилися мистецтвознавці, які, враховуючи кон’юнктурну спрямованість більшості ЗМІ, серйозні статті, критику, могли надрукувати тільки у цих часописах. А театрали марно питали у фойє театрів журнали, до яких за багато років так звикли...
Нещодавно газетно–журнальне видавництво Міністерства культури, до якого належать ці видання, очолила Олеся Білаш. І справа з мистецькими часописами потихеньку почала налагоджуватися. Влітку презентували повернуту із забуття «Українську культуру», а днями свої оновлені видання представили редактори журналів «Український театр», «Музика» й «Театрально–концертний Київ».
На краще змінилася поліграфія, часописи виглядають більш сучасними, модерновими, анонсують нові рубрики і всеукраїнську, особливо для аудиторії журналу «Музика», географію. «Театрально–концертний Київ» виходитиме щомісяця, «Український театр» та «Музика» — раз на два місяці. Приблизний наклад кожного видання — дві тисячі примірників. Щоправда, про широке розповсюдження наразі не йдеться: ці журнали поки що можна отримати через передплату або купити перед виставою чи концертом у театрах, філармоніях тощо. «Ми дуже втішені, що нарешті повернулися до тих, кому цих видань справді не вистачало, — сказала під час презентації Олеся Білаш. — Кожне наше видання — це високе мистецтво, ці часописи не опускатимуться до читача, а навпаки, підтягуватимуть його до свого рівня».
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>