Київський палеоліт в універмазі

13.09.2011
Київський палеоліт в універмазі

Скандальний торговельний комплекс на «Театральній» чекає на вирішення своєї долі. (Фото з сайту ukrslovo.org.ua.)

Київські чиновники знову взялися вирішувати проблеми бездомного Музею історії Києва. Причому робота почалася відразу на двох фронтах. Київське управління культури і мистецтв просить за три місяці перемістити фонди музею з «Будинку Петра» до решти 1700 запакованих ящиків в Український дім. Мовляв, «Будинок Петра» потребує ремонту, та й узагалі — тут доцільно не фондосховища, а міні–музей відкрити. І не біда, що грошей на ремонт не передбачено — працівників археологічних фондів уже підганяють у напрямку виходу. Ті противляться і заявляють: матеріали часів палеоліту, неоліту, Трипілля, періоду Київської Русі перевозити в тимчасове приміщення — повна дурість, адже кожне транспортування неодмінно знищить частину знахідок.

Тим часом голова міськадміністрації Олександр Попов несподівано заявив, що придумав, куди можна «прописати» розкиданий по Києву музей міста, — у торговельний центр біля метро «Театральна». Той самий, що ще в середині серпня обіцяв знести через незаконність та небезпечність. Музейники проти: їм потрібно 9,7 тисячi квадратних метрів площі, а там — утричі менше, плюс відсутність належних умов зберігання. До того ж Музей історії Києва в універмазі — це вже повна ганьба.

 

Замість музею — будинок правосуддя

Колекція ікон, стародруків, поштових листівок, побутових речей киян різних часів — це далеко не все, що вдалося зібрати Музеєві історії Києва більш як за 30 років існування. Нині все це не можуть побачити ні кияни, ні гості міста. Музей став безхатченком ще у 2003–му. Тоді Кловський палац, де розміщувалася експозиція, Кабмін передав Верховному Суду. Відтак дві третини фондів «тимчасово» перемістили в Український дім (із не найкращими умовами для зберігання експонатів), решта залишилася в «Будинку Петра» (із цієї будівлі на Костянтинівській і бере початок свого існування музей — тут зберігалися його матеріали, поки фонди не розширилися до того, що будівля їх не могла вмістити).

Віталій Ковалинський, уже літній чоловік, автор понад 30 книжок про Київ і завідувач відділу Музею історії міста говорить, що кампанію виселення музею із Кловського палацу Верховний Суд розпочав у 1994 році: «Зреагувала інтелігенція — стали писати листи на наш захист. І добре, що Кучма був категорично проти — то нас лишили у спокої. Але в 2003–му рішенням Кабміну (його тоді очолював теперішній Президент. — Авт.) у нас палац забрали. Суддя Бойко тоді пафосно заявив: «Буде в нас Кловський палац — буде в Україні правосуддя».

Тепер же естафету Верховного Суду перехопило Головне управління культури Києва. «Будинок Петра» у музею теж хочуть забрати. До речі, такі прагнення озвучуються не вперше — ще рік тому працівники музею розповідали «УМ», що після того, як будинок Київрада передала на баланс Головного управління культури, їх поступово витісняють — спочатку на другому поверсі виставку з умовною назвою «Меценатство в Києві» відкрили, а потім просили ініціювати «самовиселення».

«Фонди можна перевезти лише один раз»

У Київському науково–методичному центрі управління охорони культурної спадщини при КМДА говорять, що у пам’ятці архітектури національного значення на Костянтинівській, 6/8 фондам не місце. «Враховуючи, що цю будівлю останній раз реставрували 33 роки тому, там необхідно провести реставраційні роботи, над чим ми зараз працюємо, щоб отримати з бюджету кошти, — говорить директор КНМЦ Ларіон Мірошниченко. — Там і аварія була, і пліснява є. Крім того, вважається необхідним на першому поверсі зробити експозицію, а не на другому. Фонди знизу — це незручно».

Віталій Ковалинський говорить, що згадана експозиція — це прикриття, вона не має особливої цінності. А провідний науковий співробітник відділу археологічних фондів Людмила Стеценко розповідає про документ, який підписали Управління культури і мистецтв, Управління охорони культурної спадщини та КНМЦ у грудні 2009 року: «Там ішлося про звільнення приміщення «Будинку Петра» та передачу фондів із балансу Управління культури на баланс Управління охорони культурної спадщини. І відтоді нас правдами–неправдами виживають, причому виганяє не новий балансоутримувач, а дирекція Управління культури, Світлана Зоріна. КНМЦ ж не хоче продовжувати з нами договір оренди. Кажуть, що маємо три місяці, аби спакуватися і переїхати, говорять про «тимчасовий» Український дім. А ми втомилися відповідати: це дуже вразливий матеріал, його можна перевезти тiльки раз. І про ремонти «Будинку Петра». Їх проводили: на другому поверсі — вже двічі, а шість років тому — на першому. Так, у великій кімнаті є сирість, але це менше зло, ніж транспортування».

«Меценатство» по–київськи

Тим часом у перипетії навколо Музею історії Києва втрутився голова КМДА Олександр Попов. Останні кілька тижнів прес–служба і комунальні столичні ЗМІ оголошують про подвійну перемогу Олександра Павловича: після виконаного масиву роботи йому вдалося вирішити питання незаконного будівництва на Хмельницького, 7 та проблему відсутності свого приміщення у музею. Попов переговорив з інвестором, і той погодився в незаконнiй будівлi облаштувати експозицію. Заговорили про таке собі «меценатство».

Що й казати, люди, які «в темі», здивувалися такій заяві — Попов півроку обіцяв знести торговельний центр, зведений на місці скверу, що становить небезпеку для вестибюлю метро «Театральна» (хронологію заяв iз цього приводу подаємо окремо). Голова постійної комісії з питань культури та туризму Олександр Бригинець одразу заявив, що, «руйнуючи історичний простір і завдаючи шкоди київській громаді, влада економить гроші забудовнику». А активістка організації «Кияни проти руйнації» Ірина Нікіфорова обурилася: «Відколи це скуповування і перепродаж землі називається меценатством? Забудовник руйнує пам’ятки архітектури, Театр ім. Лесі Українки, станцію метро... У цивілізованих країнах таке називається злочином. Для чого тоді висновки комісії, яка визначила: будівлю знести як незаконну і небезпечну коштом забудовника — це повідомлення є і на сайті КМДА».

Голова Всеукраїнської асоціації музеїв Сергій Кролевець вважає, що таким чином влада намагається злочином покрити злочин: «Пропонується злочин незаконної забудови закрити злочином незаконного закриття Музею Києва. І нібито мінус на мінус дасть плюс. Насправді це скринька Пандори, яка відкриє шлях до неконтрольованої вакханалії у виділенні земельних ділянок і забудов по всій території Києва. І міська влада отримає безліч проблем».

Але найголовніше: виступають проти переїзду на вулицю Хмельницького і працівники фондів Музею історії Києва. «Нам це абсолютно не підходить із багатьох міркувань: споруда небезпечна, і про це в листі Азарову писав Попов. Дарма, що останніми днями він уже називає її безпечним «саркофагом» над метро. По–друге, нам не вистачить площі — музею потрібно 9 700 квадратних метрів для фондів, експозиційної зали, а там утричі менше. По–третє, це було б абсолютно аморально — бути громовідводом для влади перед мешканцями, які хочуть там сквер, переїхавши в той універмаг», — пояснює Віталій Ковалинський.

Віталій Васильович озвучує кілька можливих варіантів, де можна було б розмістити Музей історії столиці: «Є чудовий проект архітектора Валентини Шевченко з відновлення комплексу Контрактового будинку авторства архітектора Вільяма Гесте. Там будується ще один будинок, не добудований в 1815 році, між ними галерея, 10 тисяч квадратних метрів. Але є інший проект — торговельного центру на цьому місці, який заперечує такий варіант, то поки неясно, що ж там буде. Другий варіант — будівля військової комендатури, але, кажуть, її вже продали... Третій — звести будинок на місці старого поштамту, знесеного за Омельченка, — це чудове історичне місце».

Підсумовуючи ситуацію з Музеєм історії Києва, Сергій Кролевець зазначає, що головна проблема музейних закладів Києва та України — відсутність належної державної політики. «Те, що було заплановано в Стратегії розвитку Києва, сьогодні ставиться під великий сумнів — там говориться про створення більше 120 музеїв за 14 років, — говорить Сергій Павлович. — Треба почати хоча б із того, що відновити Музей історії міста Києва та заповідника «Стародавній Київ», який невідомо у який спосіб невідомо хто злочинно знищив».

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>