Історія он–лайн

08.09.2011
Історія он–лайн

Ця книжка, видана в 1905 році, вже має свою електронну копію. (Фото автора.)

«Національна історична спадщина України — світовий доступ в електронному форматі» — так називається масштабний проект, який реалізовує наразі Національна історична бібліотека України спільно з компанією «Електронні архіви України». У його рамках найцінніші видання, які має у своїх фондах книгозбірня, отримають нове електронне «обличчя».

За словами директора «Електронних архівів України» Олега Дегтяренка, ідея створення такої електронної бібліотеки з’явилася в 2009 році. «Тоді саме в новинах пройшла інформація про пожежу на дачі Олександра Солженіцина, — згадує пан Олег, — під час якої у вогні загинув унікальний архів письменника. Це стало поштовхом. Адже ми щорічно з різних причин втрачаємо тисячі екземплярів першоджерел. Як показує досвід, найкращий спосіб зберегти книги — це перевести їх в електронний вигляд». В усьому світі, зазначає фахівець, цей процес має масштабний характер, він підтримується на державному рівні. В Україні ж він лише набирає обертів. Та головне, що справу започатковано і вона отримала підтримку: з боку держави до проекту долучилося Міністерство культури і туризму України (воно виділило 30 тисяч гривень на оцифровку стародруків), допомогу надають також Українська бібліотечна асоціація та молодіжна громадська організація «Асоціація молодих науковців «Інтелектуальне лідерство».

Наразі добігає кінця реалізація першого етапу проекту — створення електронного алфавітного каталогу Національної історичної бібліотеки. Відтак інформація про всі видання, які має у своїх фондах книгозбірня, з’являться на сайті бібліотеки (нині там уже можна переглянути майже 306 тисяч карток). Ця нова можливість дозволить науковцям та звичайним читачам не тільки з України, а й за її межами дізнатися, якими ресурсами і раритетними виданнями володіє наша історична бібліотека. А отже, й скористатися ними. Адже фонди бібліотеки нараховують близько 850 тисяч примірників книжок і рукописів, серед них є й такі, що залишилися у світі в єдиному екземплярі. Тож навіть науковці з інших країн, трапляється, приїздять почитати рідкісні видання нашої історичної бібліотеки.

Найцінніші видання будуть відскановані для електронного читацького залу книгозбірні. Як розповідає директор бібліотеки Алла Скорохватова, в першу чергу оцифрують найбільш затребувані серед читачів стародруки. Оскільки їх часто запитують і переглядають відвідувачі, раритети зношуються і пошкоджуються. А якщо «гортати» їх відскановану версію на екрані комп’ютера, це безумовно врятує книжці життя.

Сучасна техніка, яку використовує в своїй роботі компанія «Електронні архіви України», дозволяє товстелезний талмуд у кілька сотень сторінок оцифрувати за півтори–дві години. «Одну сторінку скануємо зі швидкістю одна–дві секунди, — пояснює співробітниця компанії. — При цьому маємо високу якість зображення, а сканування не завдає шкоди стародрукам». Тож уже влітку 2012 року, планується, що проект буде завершено. До того часу на сайті книгозбірні запрацює і пошукова система, яка допоможе читачеві знайти конкретні книжки не тільки за алфавітним каталогом (як зараз), а й за ключовими словами.

  • «Це напад на нашу історію»

    На заяву Об’єднання рідновірів України щодо руйнування в центрі Києва скульптури давньослов’янського бога Світовида міліція досі не дала ніякої відповіді. Про це в понеділок на прес­конференції повідомила засновниця Об’єднання рідновірів, релігієзнавець Галина Лозко. Пасивність правоохоронців наштовхує на думку, що кримінальної справи, най­імовірніше, не буде й злочинцям знову все зійде з рук. «Скульптура стояла навпроти будівлі Головного управління МВС у Києві, відтак камери відеоспостереження мали б зафіксувати зловмисників, — каже Галина Лозко. — Але складається враження, що винних і не збираються шукати. Цей та подібні факти спонукають до логічних висновків — відсутність покарання за злочин тягне за собою нові злочини». >>

  • Обкрадають навіть мертвих

    Пішов третій рік, відколи з київського цвинтаря «Берківці» було викрадено монумент з могили мого чоловіка, заслуженого тренера України Володимира Нагорного. Пам’ятник роботи народного художника України Юлія Сінькевича був занесений до Державного реєстру «Культурні цінності України» та простояв на цвинтарі 30 років і 5 місяців. >>

  • Історія однієї синагоги

    До наших днів у Львові збереглося лише дві синагоги, хоча до Другої світової війни в місті їх було аж понад чотири десятки. Лише одна з тих, що вціліли, діюча — «Бейт Аарон ве Ісраель». Про цю синагогу відомо практично всім городянам, вона розташована на вулиці Братів Міхновських у привокзальному районі. А ось про колишню хасидську синагогу, що стоїть майже в центрі Львова, мало хто знає. Зараз пам’ятка архітектури опинилася під загрозою, адже в кількох кроках від неї розпочали масштабне сучасне будівництво. >>

  • Помолімось, брати мої

    Середньовічна дерев’яна церква Святого Юра — одна з найстаріших у Дрогобичі будівель. Коли на цьому місці тільки–но почав зароджуватись солеварний завод, неподалік поселилися і перші мешканці нового району. З часом українці звели храм, в стінах якого не було жодного цвяха. >>

  • «Божественна» стратегія

    Це ще один приклад сміливої і грубої афери, типової для нашої країни, коли зацікавлена група людей створює фіктивну фірму або ж таку, справжні задачі якої далекі від заявлених, і під патронатом найвищих державних чиновників розкрадає землі, бю­джетні кошти, історичні пам’ятки. Пролобійований Московським патріархатом проект «музей Десятинної церкви», за задумом, мусив стати юридичним прикриттям для зведення на місці руїн церкви князя Володимира сучасного собору УПЦ МП iз подальшим захопленням заповідної Старокиївської гори і розбудовою тут грандіозного монастиря та іконописної школи. Найвища амбіція — «приватизувати» сакральне місце, яке зараз є пам’яткою національного значення.

    Складається враження, що хтось сильний і впливовий підганяє батогом виконавців. За інформацією світських співробітників музею, його церковне керівництво говорило, що на «об’єкт» днями вже заїде будівельна техніка. «Об’єкт» — це законсервовані археологами руїни фундаменту Десятинної церкви. >>

  • «Ми змушені правити служби в пітьмі»

    На вулиці Степана Бандери, 10, у Львові стоїть величний костел. Саме сюди львів’яни та гості міста приходять послухати музику органа — одного з найцінніших у Європі. Сама споруда вже давно потребує реставрації, адже зведена на початку XVII століття і за своє існування пережила чимало трагічних подій. Зараз з однієї сторони будівля огороджена смугастою стрічкою, на якій висить попередження: «Обережно! Падає каміння». Поруч — табличка «Пам’ятка архітектури». З приходом «совєтів» костел закрили, а в 80–х роках тут відкрили Будинок органної та камерної музики. З часів Незалежності римо–католицька громада просить владу віддати костел у користування віруючим, проте наразі прихожани мають змогу лише зрідка правити у храмі. Тисяча прихожан костелу святої Марії Магдалини змушена приходити на богослужіння о восьмій ранку і вже за годину розходитись.

    Конфлікт триває роками, а релігійна громада впевнена — щодо них ведеться цілеспрямована дискримінація. >>