Я ВАМ ПИШУ

26.08.2011

Пане Президенте!

Цього року виповнюється 450 рокiв iз часу першого перекладу Святого Письма українською мовою у монастирi с. Пересопниця Рiвненської областi. Українська громадськiсть Рiвненщини радо сприймає те, що пошанування цiєї книги вiдбудеться 29.08.2011 року на державному рiвнi, й одночасно висловлює занепокоєння, а то й благородне обурення, що влада до цiєї подiї не залучає УПЦ КП.

Головне значення Пересопницького Євангелiя полягає в тому, що пiсля його перекладу українська мова стала мовою богослужiнь i мовою здобуття освiти у навчальних закладах. Росiйська церква Московського патрiархату не сприйняла Пересопницьке Євангелiє i не сприймає сьогоднi, бо воно пропагує в українськiй церквi українську мову. Усi богослужбовi книги українською мовою були знищенi росiйським царизмом i церквою. А це Євангелiє сам Бог нам зберiг.

Виникла колiзiя: чужа церква (Московського патрiархату), яку шанує нинiшня влада, не може рiдною мовою пошанувати Пересопницьке Євангелiє; а рiдну українську церкву Київського патрiархату, яка дотримується впровадженого Пересопницьким Євангелiєм богослужiння українською мовою, влада не шанує i не визнає. Тому й сценарiй святкування через цю колiзiю розроблений такий, як у бiльшовицькi (радянськi) безбожнi часи. Вирiшено зовсiм не залучати церкву до цiєї подiї. Чуєте, як це звучить? — до богоугодної справи, до церковної книжки не залучати церкву. Лише запросити хори, якi виконають духовнi пiснi.

А хто ж здiйснить обов’язковий у християнськiй землi чин освячення пам’ятного хреста, археологiчного комплексу, княжого двору, пам’ятника Пересопницькому Євангелiю? Звернiть увагу на те, що Євангелiє писалося не для державних мужiв, а для церкви. І без благословення церкви державнi мужi навiть не мають права звершувати це святкування.

Просимо залучити до святкування 450–рiччя Пересопницького Євангелiя Українську православну церкву Київського патрiархату на чолi з Патрiархом усiєї України–Руси Фiларетом, таку церкву, яка дотрималася головного чинника цього Євангелiя — це богослужiння рiдною українською мовою.

Тетяна РЕДЮК,
депутат п’яти скликань Рiвнеради.

Друкована версія

Cтатті по темі

«Це напад на нашу історію»

На заяву Об’єднання рідновірів України щодо руйнування в центрі Києва скульптури давньослов’янського бога Світовида міліція досі не дала ніякої відповіді. Про це в понеділок на пресконференції повідомила засновниця Об’єднання рідновірів, релігієзнавець Галина Лозко. Пасивність правоохоронців наштовхує на думку, що кримінальної справи, найімовірніше, не буде й злочинцям знову все зійде з рук. «Скульптура стояла навпроти будівлі Головного управління МВС у Києві, відтак камери відеоспостереження мали б зафіксувати зловмисників, — каже Галина Лозко. — Але складається враження, що винних і не збираються шукати. Цей та подібні факти спонукають до логічних висновків — відсутність покарання за злочин тягне за собою нові злочини». >>
Обкрадають навіть мертвих

Пішов третій рік, відколи з київського цвинтаря «Берківці» було викрадено монумент з могили мого чоловіка, заслуженого тренера України Володимира Нагорного. Пам’ятник роботи народного художника України Юлія Сінькевича був занесений до Державного реєстру «Культурні цінності України» та простояв на цвинтарі 30 років і 5 місяців. >>
Історія однієї синагоги

До наших днів у Львові збереглося лише дві синагоги, хоча до Другої світової війни в місті їх було аж понад чотири десятки. Лише одна з тих, що вціліли, діюча — «Бейт Аарон ве Ісраель». Про цю синагогу відомо практично всім городянам, вона розташована на вулиці Братів Міхновських у привокзальному районі. А ось про колишню хасидську синагогу, що стоїть майже в центрі Львова, мало хто знає. Зараз пам’ятка архітектури опинилася під загрозою, адже в кількох кроках від неї розпочали масштабне сучасне будівництво. >>
Помолімось, брати мої

Середньовічна дерев’яна церква Святого Юра — одна з найстаріших у Дрогобичі будівель. Коли на цьому місці тільки–но почав зароджуватись солеварний завод, неподалік поселилися і перші мешканці нового району. З часом українці звели храм, в стінах якого не було жодного цвяха. >>
«Божественна» стратегія

Це ще один приклад сміливої і грубої афери, типової для нашої країни, коли зацікавлена група людей створює фіктивну фірму або ж таку, справжні задачі якої далекі від заявлених, і під патронатом найвищих державних чиновників розкрадає землі, бюджетні кошти, історичні пам’ятки. Пролобійований Московським патріархатом проект «музей Десятинної церкви», за задумом, мусив стати юридичним прикриттям для зведення на місці руїн церкви князя Володимира сучасного собору УПЦ МП iз подальшим захопленням заповідної Старокиївської гори і розбудовою тут грандіозного монастиря та іконописної школи. Найвища амбіція — «приватизувати» сакральне місце, яке зараз є пам’яткою національного значення.

Складається враження, що хтось сильний і впливовий підганяє батогом виконавців. За інформацією світських співробітників музею, його церковне керівництво говорило, що на «об’єкт» днями вже заїде будівельна техніка. «Об’єкт» — це законсервовані археологами руїни фундаменту Десятинної церкви. >>
«Ми змушені правити служби в пітьмі»

На вулиці Степана Бандери, 10, у Львові стоїть величний костел. Саме сюди львів’яни та гості міста приходять послухати музику органа — одного з найцінніших у Європі. Сама споруда вже давно потребує реставрації, адже зведена на початку XVII століття і за своє існування пережила чимало трагічних подій. Зараз з однієї сторони будівля огороджена смугастою стрічкою, на якій висить попередження: «Обережно! Падає каміння». Поруч — табличка «Пам’ятка архітектури». З приходом «совєтів» костел закрили, а в 80–х роках тут відкрили Будинок органної та камерної музики. З часів Незалежності римо–католицька громада просить владу віддати костел у користування віруючим, проте наразі прихожани мають змогу лише зрідка правити у храмі. Тисяча прихожан костелу святої Марії Магдалини змушена приходити на богослужіння о восьмій ранку і вже за годину розходитись.

Конфлікт триває роками, а релігійна громада впевнена — щодо них ведеться цілеспрямована дискримінація. >>

Тетяна РЕДЮК, депутат п’яти скликань Рiвнеради.

Тетяна РЕДЮК,
депутат п’яти скликань Рiвнеради.