Гонорарний фонд Пінчука

04.06.2004

      Колишній кандидат у президенти США та екс-головком Збройних Сил НАТО в Європі Уеслі Кларк повідомив журналістам, що його візит в Україну відбувався на гроші зятя Леоніда Кучми Віктора Пінчука — олігарх сплатив високоповажному американцю гонорар за публічний виступ. Після Джорджа Сороса, Джорджа Буша-старшого Кларк став ще одним впливовим американцем, який завітав до України з приватним візитом на запрошення саме Віктора Пінчука і який, користуючись широким розумінням приватності візиту, зустрічався з українськими можновладцями, насамперед з Президентом Кучмою. На відміну від Сороса та Буша, Кларк обмежився тільки зустрічами з владою і знайомитися з опозиційними лідерами не став.

      У кожному разі, приїзд екс-командувача ЗС НАТО в Європі розглядався в контексті американської політики стосовно України, зокрема напередодні саміту Альянсу в Стамбулі. «Я вважаю, що Україна в майбутньому стане членом НАТО», — пророкував Уеслі Кларк відразу після зустрічі з Леонідом Кучмою. Так само він вірить, що колись Україна стане й членом ЄС. При цьому далекий від совдепії генерал не зумів елегантно відповісти на питання журналістів, чи не перешкоджатиме Україні на цьому світлому шляху її участь в ЄЕП. Кларк відповів, що коли «четвірка» прагнутиме досягнути всіх західних стандартів, то це не суперечитиме європейській інтеграції України. Склалося враження, що перед прес-конференцією американський генерал тримав довгу, втомлюючу консультацію у пана Азарова.

      Загалом же Уеслі Кларк озвучив чотири месиджі, привезені з Вашингтона. Перший: Україна, йдучи до НАТО, мусить довести до кінця реформи в оборонній галузі, тобто скорочення чисельності Збройних Сил, переведення їх на добровільну основу, прогресивні перетворення в армійській інфраструктурі. Другий: «Україна має забезпечити взяті на себе обіцянки зробити вибори чесними». Третій: «Належить здійснити чимало важливих заходів у сфері спецслужб», зокрема, на думку генерала, зміцнити зв'язки із західними розвідками для забезпечення обміну «інформацією делікатного характеру». Четвертий: подальше реформування економіки, зокрема, в галузі приватизації.

      США, схоже, починають миритися з Кучмою, очікуючи, що він невдовзі відійде від керма України. Аби пояснити своїм натовським партнерам запрошення нашого Президента на стамбульський саміт, США та окремі європейські країни, в тому числі Польща, висувають тезу: таким чином можна впливати на Кучму, заохочуючи його до європеїзації поглядів і демократичності помислів. Так само в інтерв'ю «Німецькій хвилі» генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер пояснив, що згаданий саміт буде використано лідерами країн західної демократії для того, щоб «ще раз нагадати українському керівництву про необхідність проведення у країні демократичних реформ». Може, натовцям слід було перейнятися такою агітацією ще в листопаді-2002, коли Кучма поїхав на саміт Альянсу без запрошення? Втім це питання вже не до пана Схеффера, а до його попередника Робертсона.

  • Мор людей

    На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>

  • Штани з протертими колінцями

    «У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>

  • Науково необгрунтоване хуліганство

    Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>

  • От собака!

    Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>

  • Економічний Нобель знайшов своїх героїв

    Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>

  • Вранці — вибори, через місяць — результати

    У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>