У середу в Державний центр театрального мистецтва ім.Леся Курбаса почути живий голос Василя Стуса зібралися Джордж Грабович, Марія Матіос, Василь Шкляр, Михайлина Коцюбинська, Віктор і Катерина Ющенки, Леся Тельнюк, Роман Корогодський, Лесь Танюк, Олег Драч, Ігор Римарук і багато інших людей, яким голос Стуса і вірші Стуса життєво важливі. Гуманітарний центр Василя Стуса, зорганізований у лютому 2004 року, презентував унікальний компакт-диск із реставрованими записами віршів Василя Стуса у виконанні автора.
Наприкінці 60-х років приятель поета Леонід Селезненко записав авторське читання на касету, добре, що перезаписи зберігалися у Леоніди Світличної, Івана Калиниченка та Броніслава Омцинського, бо, за словами Селезненка, оригінал у нього вилучили працівники КДБ під час обшуку і не повернули. Син поета Дмитро Стус, голова правління Гуманітарного центру імені Стуса, сказав, що в московських архівах КДБ зберігається ще одна плівка з голосом батька, записана у 1979 році, і вони зроблять усе, щоб «визволити» цей унікальний «експонат» і видати його. Працівники студії «Комора» зробили реставрацію голосу поета з трьох перезаписів різної якості, прибрали шуми, і все це на благодійній основі. До CD увійшло 10 віршів у авторському виконанні, 6 віршів читає актриса Галина Стефанова, котра у своїх концертах почала читати вірші опального поета з 1997 року, вірш Кіплінга «Синові» у перекладі Стуса читає Дмитро Стус, а сестри Тельнюк і бард Сергій Морозов співають Стусову поезію.
Презентацію сумлінно витримували в людських, інтелігентних тонах, остерігаючись необережного слова, яке б перетворило цей захід на формальну пафосну патріотичну тусовку. Лідер «Нашої України» Віктор Ющенко, який разом із дружиною Катериною, членом Наглядової ради Гуманітарного центру, сприяв виданню цього диска, а ще раніше виданню книжки поезій Василя Стуса «Палімпсести», сказав, що для нього Христос і Стус стоять поруч. За його словами, саме поети-шістдесятники втримали і зберегли українське слово і українську душу, які лягають в основу держави.
Дмитро Стус сказав, що в Радянському Союзі була дуже добра традиція видавати платівки з голосами поетів, вони користувалися великою популярністю — читання власних віршів Ахматовою, Ахмадуліною, він хотів би відродити цю традицію в Україні, бо поети по-особливому читають свої вірші, і добре було б почути голос Ліни Костенко, Миколи Вінграновського та інших наших прекрасних поетів. У Гуманітарного центру імені Василя Стуса великі плани, уже намічено постановку моновистави за текстами поета «Палімпсест», започаткування видавничої серії «Біографії» книгою Дмитра Стуса «Василь Стус: життя як творчість», робота над архівом поета, зокрема оцифрування та консервування документів, відкриття інтернет-сайту, підняття на всеукраїнський рівень обласних свят «Стусова криниця» і «Стусове Різдво».
Тепер у нас у всіх є першоджерело — поезія з голосу Поета, інтелектуального і морального символу України. «Його життя — це приклад людини, яка показала, як можна робити себе, жити, а не виживати, творити і бути собою», — сказав Дмитро Стус. Мислячий поет та ще й з гідністю — це ворог будь-якої держави, якби ж дожити до такої, де б поети були їй учителями.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
