Із 25 на 26 червня у Києві проходитиме п’ятнадцятий фестиваль українських короткометражок «Відкрита ніч». За цей час кінофорум обзавівся чималою кількістю шанувальників, які протоптали доріжку на Андріївський узвіз і для яких кіно просто неба стало своєрідним ритуалом. Так ось, цього року аналізувати творчість молодих їм доведеться у зовсім іншому місці — «Відкрита ніч–2011» відбудеться на території козацького селища «Мамаєва Слобода». Оргкомітет до останнього намагався зберегти прописку фестивалю і чекав на дозвіл від місцевої влади проводити його на Андріївському, біля Замку Річарда. Але відповіді на свого листа «Відкрита ніч» так і не отримала... Ще одна причина змінити дислокацію — сходи, що ведуть на Уздихальницю (гора, де проходили кінопокази), в аварійному стані. Продюсер «Відкритої ночі» Пилип Іллєнко зізнався, що були навіть думки полагодити їх власними силами, але цього робити не можна, бо сходи є комунальною власністю, а тому й займатися ними мають тільки комунальні служби. Словом, усе йшло до того, що з Андріївського доведеться з’їжджати... Окрім зміни місця дії, шанувальники українського кіно мають бути готовими до того, що цього разу вхід на фестиваль буде платним і коштуватиме сорок гривень. Як розповів президент фестивалю Михайло Іллєнко, поряд iз цими проблемами були й інші, але «Відкрита ніч. Дубль 15» відбудеться обов’язково.

Рукотворна листівка з 8 Березня, адресована Ганні Володимирівні Заваровій, професорці кафедри теорії та історії мистецтва НАОМА, яку я побачила на ретроспективній виставці видатного художника, графіка, дизайнера Василя Єрмилова (1894—1968), була сигналом того, що Єрмилов — це не далекий забутий класик конструктивізму; по «Мистецькому Арсеналу» ходили люди, що знали харківського художника, дружили з ним, підтримували — Олександр Парніс, Дмитро Горбачов. Чому ж ця виставка — тільки друга «персоналка» харківського авангардиста після 1962 року? І чи могла б вона відбутися, якби ідею відомого московського літературознавця Олександра Парніса (народився в містечку Дунаєвці) не підтримали московський бізнесмен і колекціонер Костянтин Григоришин (народився у Запоріжжі) та арт–директор московської галереї «Проун» Марина Лошак (народилася в Одесі). План повернення Василя Єрмилова в контекст світового мистецтва передбачає світове турне даної виставки. «Ми б хотіли, щоб це було в Стеделіку в Амстердамі, в Tate Modern у Лондоні, в МоМа в Нью–Йорку — у правильних серйозних місцях, де показують музейне мистецтво, — каже в коментарі «УМ» Марина Лошак. — А з другого боку, важливо було почати з Києва, за моїми відчуттями, «Арсенал» — ідеальне місце взагалі для виставок такого роду і для Єрмилова зокрема. Мені здається, він був би дуже задоволений таким проектом. Нам хотілося б, щоб художник повноправно ввійшов у серйозний світовий контекст: його там не знають, бо елементарно не бачили його робіт».

Попри те, що основні заходи традиційного Тижня національного гончарного форуму в Опішному «Здвиг–2011» триватимуть iз 27 червня по 3 липня, своєрідна прелюдія до цього масштабного дійства у згаданій «столиці» вітчизняного гончарства вже стартувала. Минулого тижня тут почалися найбільш «довгограючі» з них — «Е–літня академія гончарства для харизматиків, романтиків, диваків і діячів» та другий ІнтерСимпозіум кераміки. Заняття в академії, до якої заздалегідь записалися «неофіти» цієї справи з Києва, Черкащини, Дніпропетровщини, Сум і Рівного, передбачають знайомство з безцінними скарбами тамтешнього Національного музею–заповідника українського гончарства, традиціями прадавнього народного ремесла та опанування навичок роботи з глиною. Тож практично одразу після споглядань «академіки» мали змогу доторкнутися до глини, справжнього гончарного круга і навіть до кінця дня виготовити свої перші, так би мовити, «пробні» вироби — нехитрі дитячі іграшки.