«Диви, Павло, що роблять!»

«Диви, Павло, що роблять!»

...Цей самотній хрест у полі неподалік мого рідного Каменя–Каширського важко не помітити — він високо здіймається над насипаним горбиком землі. Сліди від цвяхів, якими прибивали вінки, густо всіяли його почорнілу поверхню. Правда, нині його прикрашає лише один віночок. І навіть скромної таблички із написом нема. Серед багатьох безіменних могил, яких немало розкидано по лісових хащах моєї малої батьківщини, ця — особлива. На цьому полі під лісом знайшли свій вічний спочинок не «українські буржуазні націоналісти» чи «українсько–німецькі фашисти» (так іменувала радянська влада вояків УПА, що зародилася саме на Волині). Тут знайшли свою смерть перші жертви Великої Вітчизняної — шістнадцять поліщуків–новобранців, призваних до Червоної армії. Їх розстріляли 24 червня 1941–го за те, що на кілька годин запізнилися до військкомату. Про існування цієї могили більш як півстоліття мешканці Камінь–Каширського та довколишніх сіл не знали нічого. Косили тут сіно, садили картоплю, випасали худобу. А ті, хто знав, мовчали. Лише в роки української незалежності цю трагічну сторінку історії вдалося відтворити у деталях...

Всі статті рубрики