Варшава-Київ. Напружене вщухання
Перед нами, схоже, розгортається дипломатична операція, яку не супроводжують гучними заголовками. >>
Війні вже 70. Вона старіє й віддаляється від нас, але ті, хто хотів би її забути, наче на зло, пам’ятають усе до найменших дрібниць. Така вже природа людської пам’яті — можеш не згадати, що було вчора, зате картинки минулого чітко стоять перед очима. Тим десятьом жінкам, чиї долі лягли в основу експозиції під назвою «Тріщина крізь усе життя», повертатися в пережите важко. Але на прохання представників Крайового об’єднання «Рейнланд», яке підготувало виставку, що відкрилася вчора у Львові в Національному музеї «Тюрма на Лонцького», вони згадують непрості роки своєї молодості.
Марцеліну з Дубовця, Ганну з Гут, Тетяну з Путивля, Єлизавету з Мелітополя вивезли на чужину силоміць: «працювати на велику німецьку державу», як писалося тоді у пропагандистських нацистських листівках. Декому з них тоді було лише 14—15 років, а хтось устиг вийти заміж і чекав первістків. Вагітну 23–річну Лізу із села Високопілля Харківської області примусово відправили до Німеччини у 1943 році. Жила в таборі, цілими днями важко працювала над розчищенням вулиць після бомбардувань. Через кілька місяців у клініці міста Вупперталь Ліза народила донечку Олю, але маля одразу забрали. Повернути дитину їй вдалося лише у травні 45–го, коли закінчилася війна.
Прізвище та ім’я цієї української жінки та інших дівчат–остарбайтерів представники об’єднання «Рейнланд» виявили у книзі Крайової жіночої лікарні Вупперталя. Одні народжували тут своїх дітей або лікувалися, інші — працювали санітарками. Через десятки років, коли складали списки для Фонду взаєморозуміння й примирення, виникла ідея запросити колишніх остарбайтерів у Вупперталь. 14 жінкам з України написали листи, але відповіли лише десятеро. Троє з них згодом побували в Німеччині, а до тих, хто не зміг приїхати, представники «Рейнланду» завітали самі. Тоді й були записані десять інтерв’ю, які стали основою нинішньої виставки. Жінки розповідали про свої поневіряння не тільки на чужині, а й на Батьківщині, адже примусова праця в Німеччині стала тією тріщиною, яка позначилася на житті кожної з них, — остарбайтерам «не світили» ні навчання у вузі, ні пристойна робота...
З 2007 року ця експозиція подорожує Європою, повідомляє Центр досліджень визвольного руху, а в Україні її партнером є благодійний фонд «Україна 3000». Працюватиме виставка до 30 липня щоденно. Вхід вільний.
Перед нами, схоже, розгортається дипломатична операція, яку не супроводжують гучними заголовками. >>
Чимало членів політичного тераріуму — бомонду посадовців несподіваний кабмінівський переполох відпоїли хто як міг, залежно від наслідків. >>
У четвер, 16 липня, президент Володимир Зеленський повідомив, що запропонує парламенту призначити Євгенія Хмару міністром оборони. Наразі Хмара, який є тво глави СБУ, за дорученням президента буде виконувати обовʼязки міністра оборони України. >>
У середу, 15 липня, Михайло Федоров заявив, що піде з посади керівника Міноборони. Перед гучною заявою молодого міністра низка медіа й нардепів писали, що президент Володимир Зеленський хоче замінити його. >>
Україна продовжує переживати жахливі, трагічні ракетно-дронові удари. >>
Перед нами не просто черговий саміт НАТО. В Анкарі, схоже, народжувався новий Альянс. >>