Подорожчання солярки на 500—600 гривень на тонні порівняно з березнем остаточно вбило в селян надію якось виповзти з боргів, спричинених минулорічним урожаєм. Більшість із господарств якщо й має запас дизельного палива, то тільки для того, щоб розпочати жнива. Потім планують викручуватися, продаючи зерно з нового урожаю. От тільки навряд чи за таких екстремальних умов вдасться продати пшеницю рентабельно: за підрахунками Мінагрополітики, до подорожчання пального собівартість тонни зерна сягала 500 гривень, після — стане ще дорожче. Тим часом уже сьогодні є бажаючi придбати зерно з нового урожаю по 150—200 гривень за тонну.

Відсьогодні класність зерна визначатиметься за новими стандартами: не за вмістом клейковини, а за вмістом білка. За словами директора Департаменту формування та функціонування аграрного ринку Міністерства аграрної політики України Анатолія Розгона, таким чином вдасться уникнути маніпулювання класами, до чого нерідко вдавались закупівельники. Причому найчастіше у бік заниження класності (бо чим вищий клас — тим дорожче збіжжя). «Оскільки визначення якості зерна займає певний термін, ще недавно пріоритет надавався клейковині, а вона досить мінлива і при її визначенні дуже багато похибок, тому це давало можливість маніпулювати класами», — зазначив керiвник департаменту в інтерв'ю «УМ». — Білок — більш стійкий показник, який дає можливість чітко визначити клас». Нові стандарти діятимуть однаково як для внутрішнього ринку, так і для експортної продукції. Хоча в деяких європейських країнах ці стандарти «розведені», адже для борошномельних комбінатів більш важливою є клейковина, а не протеїн, який міститься в білку і є основою для визначення класності.

— У моєму рідному селі Лебедівці Кам'янського району із 285 хат 75 забиті. У 65 мешкають по одній людині. Весіль давно не було, як і народжень. Скажіть, скільки треба часу, аби село знищити повністю? — з болем запитував з трибуни сесії Черкаської обласної ради депутат Володимир Тетьора.
За його словами, селяни області тільки обсіялися й почали з надією споглядати, як піднімаються зелені паростки майбутнього врожаю. Наче й порадіти можна, аби не було так сумно, адже нова напасть на голову звалилася — скачуть ціни на пальне. Й усе вирощене селянами, їхнім непосильним трудом, «з’їсть» клята солярка. І знову ні в коморі, ні в кишені хлібороба нічого не залишиться. А уряд як не одне, то друге обіцяє.