Уряд ділить гроші. Цілком таємно

01.06.2004
Уряд ділить гроші. Цілком таємно

Валерій Асадчев.

      У Бюджетному комітеті Верховної Ради знову розгорівся скандал. Цього разу через те, що вже начебто розсварена парламентська «більшість» та впевнений у своїй недоторканності Кабінет Міністрів «роздерибанили» між собою 800 мільйонів бюджетних гривень. А щоб не особливо тривожити громадськість, цю справу прикрили зручним канцелярським грифом «Не для друку». Ще 19 квітня Прем'єр-міністр Віктор Янукович підписав дві постанови — про «Деякі питання надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів у 2004 році» (№ 509) та про «Деякі питання надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів із запобігання аваріям та техногенним катастрофам у житлово-комунальному господарстві та на інших аварійних об'єктах комунальної власності у 2004 році» (№ 510). Документи начебто суспільно важливі. Але якщо уважно вчитатися в зміст цих таємничих державних постанов, то помітно, що дістати місцеві субвенції пощастить лише тим містам і селам, які обрали депутатів-«більшовиків». Решті до бюджетних грошей — зась.

 

«Нашим» — дулю, своїм — мільйон

      Такий розподіл коштів опозиція розцінила як розправу — над депутатами від фракцій «Наша Україна» та БЮТ та їхніми виборцями. «Зазначені постанови порушують принципи справедливості, рівноправності та об'єктивності, що закладені в основу розподілу бюджетних коштів, адже уряд на власний розсуд визначив, яким регіонам надавати субвенції, спрямувавши кошти на ті округи, від яких обрані народні депутати-представники окремих політичних сил», — обурюється Валерій Асадчев, заступник голови парламентського Комітету з питань бюджету. Підписані Януковичем документи розподіляють 800 мільйонів бюджетних гривень, передбачених на 2004 рік у вигляді субвенцій місцевим бюджетам начебто на виконання інвестиційних проектів та здійснення заходів із запобігання аваріям та техногенним катастрофам у житлово-комунальному господарстві.  Чому тоді вони носять секретний характер? «Спочатку важко зрозуміти, що у них є таємного і як ця таємність співвідноситься з законодавчо закріпленим принципом бюджетної системи, принципом гласності і прозорості, — продовжує Валерій Михайлович. —  Але достатньо тільки проаналізувати ці постанови, як стає зрозумілим, чому вони не для друку. Тому що вони є фактичним розкраданням бюджетних коштів».

      Судіть самі. Спочатку подивимось (таблиця 1), як кошти розподілено у розрізі регіонів і скільки їх припадає на душу населення. Всього розподіляється 800 мільйонів гривень, отже, ділимо їх на 48 мільйонів 415 тисяч (чисельність населення), що дорівнює 16 гривням на одну особу. Це є середній показник по Україні.

      Як бачимо із таблиці, розбіжність між цією цифрою і середніми показниками по регіонах є не просто суттєвою, а й відверто суб'єктивною: від 70 гривень на душу населення у Закарпатській області до 4 гривень — у Львівській, тобто більше ніж у 17 разів. Якщо проаналізувати таблицю за регіональним принципом, то найменше отримали мешканці Заходу — галичани, буковинці і волиняни, традиційно «червоний» центр (Вінниччина та Полтавщина) i Київ, столиця, якою багато кому хочеться покерувати.

      Отож одразу впадає в око той факт, що застосований суб'єктивізм має відверто політичну основу. Не випадково найбільше грошей отримало Закарпаття — там вотчина СДПУ(о). У той час як області західного регіону і Київ на виборах підтримували «Нашу Україну» та БЮТ. «Тому й отримали коштів значно менше, ніж у середньому по Україні», — вважає Валерій Асадчев. Таким чином Кабінет Януковича поділив Україну на своїх і чужих: на західну і східну. «Це є не тільки антидержавною позицією, а й антилюдською та антизаконною, — наголошує депутат Асадчев. — Бо таке рішення уряду суперечить статті 7 Бюджетного кодексу щодо принципів неупередженості, публічності і прозорості бюджетної системи».

Євроремонти «більшості»: від будинків до стадіонів

      «Розподіл капітальних вкладень носить як правило суб'єктивний характер і показує пріоритети, якими керується уряд у своїй діяльності. Але навіть суб'єктивна основа капітальних вкладень має під собою об'єктивні критерії, пов'язані з цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів», — продовжує депутат. Що ж це за критерії? Кошти, що виділяються на капітальні вкладення, мають спрямовуватися:

      1) на об'єкти, що вже будуються, й у першу чергу на пускові об'єкти;

      2) на об'єкти, щодо яких існують затверджені або прийняті в установленому порядку програми будівництва та здійснені проектні роботи;

      3) на об'єкти, що мають загальнодержавне або регіональне значення і їх реалізація вирішить загальнодержавну проблему або проблему цілого регіону чи населеного пункту;

      4) на об'єкти, що будуються за рахунок коштів Державного бюджету України і не можуть бути в приватній власності.

      Крім цих, можуть бути й інші, специфічні для даного об'єкта чи регіону критерії, але у будь-якому випадку включення того чи іншого об'єкта до переліку, який фінансується за рахунок коштів Державного бюджету, має бути вмотивованим.

      З урахуванням наведеного проаналізуємо, яким чином розподілено бюджетні кошти постановами № 509 та 510. Не викликають особливих заперечень кошти, виділені на водопровідні та каналізаційні мережі, очисні споруди, газифікацію населених пунктів, школи, дитячі садочки, інші об'єкти комунальної інфраструктури, що перебувають далеко не в кращому стані, мабуть, на всій території України.

      Але викликають сумніви кошти, виділені на капітальний ремонт окремих будинків, інколи навіть з невідомими адресами, наприклад:

В Автономній Республіці Крим:

      — житлові будинки (69 одиниць), смт Нижньогірське — капітальний ремонт — 1 млн. грн.;

      — будинки міста Щолкіне — капітальний ремонт — 540 тис. грн.

Вінницька область:

      — житлові будинки міста Ладижин — капітальний ремонт — 200 тис. грн.;

      — житлові будинки міста Жмеринка — капітальний ремонт — 300 тис. грн.;

      — будівлі по вулиці Соборній м. Вінниця — реконструкція — 4 млн. грн..

Донецька область:

      житлові будинки міста Краматорськ — капітальний ремонт 1,2 млн. грн.;

      житлові будинки міста Гірник — капітальний ремонт — 120 тис. грн.;

      І так далі — таких прикладів є дуже багато. Оскільки йдеться про конкретні об'єкти й конкретні суми, всі напрями використання коштів повинні бути детально розписані. Повинен бути цілком певний, затверджений проект, відповідна програма тощо. Але в постановах нічого такого немає. З документа навіть не зрозуміло, що це за будівлі, в чиїй вони власності, чому саме вони потребують вкладення бюджетних коштів, який кошторис витрат... Що це, як не відмивання грошей? «Зрозуміло, що відсутність конкретизації об'єктів, невизначеність їх власників є прямим шляхом до зловживань та розкрадання бюджетних коштів», — зауважує заступник голови Бюджетного комітету.

      Ну а куди ж спрямовані кошти «рекордсмена» — Закарпатської області? Частину з них передбачають витратити на комунальні і регіональні потреби, але окремі об'єкти викликають запитання. Наприклад:

      — реконструкція Ратуші міста Ужгород — 4 млн. грн.;

      — реконструкція обласної філармонії міста Ужгород — 3,5 млн.;

      — Ужгородський замок, реконструкція — 3,5 млн.;

      — стадіон «Авангард» міста Ужгород, реконструкція — 9,7 млн.

      Отже, на чотири об'єкти у місті Ужгород перепало більше 20 мільйонів гривень, а на всю Львівську область тільки 11 мільйонів. Трохи більше, ніж на реконструкцію закарпатського стадіону «Авангард»... При цьому на, власне, місто Львів, місто-пам'ятник, центральна частина якого перебуває під охороною ЮНЕСКО і потребує не менших капіталовкладень, ніж древній Ужгород, не передбачено жодної копійки. Більше того, на всю Тернопільську область, де зосереджено найбільше в Україні старовинних замків, виділено лише 600 тисяч гривень. Так, начебто там узагалі немає об'єктів комунальної інфраструктури, які перебувають в аварійному стані.

По урядових нулях — законом

      Також складається цікава картина, якщо проаналізувати, які мажоритарні округи отримали кошти, а які — ні. У Криму — це округи депутатів із СДПУ(о), «Народовладдя», «Трудової України», деяких комуністів. На Вінниччині і Донеччині — представників від фракцій «Регіони України». Водночас, наприклад, голова бюджетного комітету Петро Порошенко («Наша Україна») на свій виборчий округ одержав 0 гривень. Показовою в цьому випадку також є Львівщина, де в мажоритарних округах в основному перемогли представники «Нашої України». Тож розподіл відповідний: екс-«нашоукраїнець» Тарас Чорновіл — 0 гривень, рухівець Павло Качур — 0 гривень, «пеерпіст» Тарас Стецьків — 0 гривень, голова обласної організації Української народної партії Олександр Гудима — 0 гривень, б'ютівець Андрій Шкіль — 0 гривень, позафракційний Петро Димінський — 4 мільйони гривень, «есдек» Петро Писарчук — 2 мільйони гривень. Що це, як не розправа над опозиційними депутатами? Причому під час зведення політичних рахунків інтереси держави та її громадян не враховуються.

      «Ось і виходить, що постанови Кабінету Міністрів випущені не для друку, а для розкрадання бюджетних коштів, — підсумовує Валерій Михайлович. — Саме такими роздачами бюджетних грошей, забираючи їх у пенсіонерів, учителів, лікарів, працівників культури, уряд Януковича утримував так звану «більшість». Але ж якою може бути політика на вкрадених у народу грошах? Відомо якою, «воровською». Ось і виходить, що починали красти шапки в окремих громадян, а закінчують розкраданням бюджетних коштів у всього народу».

      Щоб запобігти ганебній практиці у майбутньому, члени Бюджетного комітету Петро Порошенко, Валерій Асадчев та Віктор Король мають намір скасувати вищевказані постанови і виправити несправедливість, закладену урядом в порядок розподілу субвенцій із держбюджету. Вони зареєстрували проект закону, яким передбачається внести зміни до статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», а саме — забезпечити розподіл бюджетних коштів пропорційно до чисельності населення Автономної Республіки Крим, кожної з 24 областей, а також міст Києва і Севастополя.