Це стало зрозумілим, коли Азаров повернувся з Москви з облизнем від Путіна. «Регiонали» думали: нащо платити більше, адже Україна з Росією стали такими близькими, такими братніми, ми ж віддали їм Севастополь до 2042 року. Але Кремль не захотів змінювати формулу розрахунку ціни газу, яка є явно несправедливою. Україна платить більше, ніж Польща, Німеччина, Італія, хоча для неї газ мав би бути дешевшим хоча б на вартість його транзиту від нашого кордону до згаданих країн. До того ж, ті країни є НАТОвськими, а Янукович нібито налагодив «братські відносини» з Росією, нібито зіпсовані «поганим» Ющенком. Але в Москві дуже прагматично пояснили, що контракт, який благословили Путін із Тимошенко, вигідний Росії і вона його не мінятиме: «Дружба дружбой, а табачок врозь». А дружбі Москва рада і чергові подарунки приймати готова. Азаров засмутився мало не до сліз, але й це не допомогло б: Москва сльозам не вірить.

Богом даний Українi скарб — земля, остання наша надiя. Правильно розпорядитися землею — iсторичне завдання на сьогоднi. Жоден українець не може бути байдужим, бо йдеться не тiльки про долю всiх нас, а й про майбутнє десяткiв поколiнь.