Знаменитий вислiв, що талановита людина — талановита в усьому, мабуть, якнайповнiше пiдходить для того, щоб охарактеризувати тернополянку Ольгу Савчак. Адже ця жiнка не тiльки вишиває, а й компонує картини зi шкiри, складає композицiї зi штучних квiтiв, а ще — «вирощує» деревця з бiсеру. Майстриня жартує, що тепер її цiлком заполонив «бiсерний» свiт, i де б вона не йшла, мiднi дроти та пакетик iз намистинками завжди з нею.
— Для мене робота з бiсером — своєрiдний антидепресант, — каже майстриня. — Навiть коли збираюся на пiкнiк, беру з собою бiсер. Друзi жартують, що я не вмiю вiдпочивати, але для мене робота з бiсером — найкращий вiдпочинок. Я навiть на пляжi нанизую бiсер i не розумiю, як можна просто так вилежуватися на пiску.
Якось на одному з прилавкiв магазину декору панi Оля побачила маленьке деревце з бiсеру. Це настiльки вразило жiнку, що вона й собi захотiла зробити щось подiбне.
— До цього не мала справи з бiсером i, тим бiльше, не знала, як можна зробити з нього деревце, — каже Ольга Савчак. — Коли вiд знайомої дiзналася про гурток бiсероплетiння, вирiшила туди записатися. Менi тодi вiдмовили — мовляв, не пiдходжу за вiком, адже у гуртку займаються тiльки школярi. Вiдтак довелося вчитися самiй. Я купила книжку з бiсероплетiння i... через тиждень у мене на столi стояло маленьке бiсерне деревце. Воно, щоправда, вийшло примiтивним, але тримаю його й досi — на пам’ять.
Останнiм часом Ольга Савчак «переключилася» на плетiння iз бiсеру японських деревець бонсай.
— Якось побачила по телевiзору передачу про бонсай, — згадує майстриня. — Мене буквально причарувало це японське мистецтво. Подумалося: а що, як я й собi спробую зробити таке деревце? Через п’ять днiв мiй бонсай був готовий. Тепер уже й не пам’ятаю, скiльки таких деревець я зробила. Дещо здавала в магазин, дещо робила на замовлення постiйних клiєнтiв... Одне таке деревце коштує 150—200 гривень — залежно вiд висоти та складностi виконання.
Нинi майстриня навчає азiв бiсероплетiння учнiв. За її словами, школярi дуже нетерплячi: якщо вже взялися за роботу, то хочуть, щоб за кiлька годин у них вийшла квiтка чи маленьке деревце. Доводиться привчати дiтей до того, що «бiсерна» справа вимагає неабиякого терпiння. Інколи треба по кiлька разiв переробляти, щоб деревце набуло потрiбної форми.
— Щоб стати справжнiм «профi» з бiсероплетiння, треба бути дуже й дуже терплячими, — каже панi Ольга, — а ще треба безмежно любити цю справу, i тодi виходитимуть справжнi шедеври.
Людмила ВЕСЕЛЬСЬКА
Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>
30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>
Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>
Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>
Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>
Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>
