Джин із пляшки

Незвичайне захоплення має черкащанка Світлана Кельм — вона дарує друге життя звичайним скляним пляшкам. Близько десяти років пані Світлана, котра працює вчителем образотворчого мистецтва в Черкаській школі №10, перевтілює порожню «тару» на героїв улюблених казок та фільмів. Тож тепер усі друзі та знайомі приносять їй порожні пляшки цікавої форми.

А почалося все з того, що Світлана Вікторівна захопилася розмальовуванням звичайних кухонних дощечок, які дарувала родичам і знайомим. А потім їй до рук потрапила довга трикутна пляшка з–під вина, яку захотілося розмалювати у стилі петриківського розпису. Вийшло дуже яскраво — в жовтих, синіх та червоних тонах. Після того прийшла думка перевтілювати пляшки у казкових героїв. У своїй роботі пляшку Світлана Кельм використовує як тулуб майбутнього героя, а все інше доліплює з пластиліну й розмальовує.

«Пластилін шукаю тільки такий, який виготовляли ще в радянські часи, бо він твердий і не розпливається. Спочатку кладу його в тепле місце, щоб був масткий і добре піддавався формації. А коли виготовлена деталь задубіє, ґрунтую білою фарбою i згодом розмальовую», — ділиться таємницями свого мистецтва пані Світлана.

Окрім пластиліну, для створення своїх пляшок–ляльок майстриня використовує шматочки тканини, бісер, ґудзики, кольоровий папір, гуаш, водоемульсійну фарбу. На виготовлення однієї ляльки у неї йде, як правило, день.

Для кожного героя Світлана Вікторівна підбирає відповідної форми пляшку. Приміром, для гномів — тільки маленькі, для Білосніжки — високу, для жабки — «пузату». А от на героїв композиції «Як жінки чоловіків продавали» у пані Світлани пішли різні пляшки і за висотою, і за формою. Майстриня каже, що саме за такими параметрами парувала «сім’ї». А ще для трьох жіночок — розкішної й колоритної, худорлявої з великим вухом, котра хоче все знати, та для тієї, що любить пишні вбрання, — підбирала й відповідні образи чоловіків. Один вийшов любителем випити, інший — поїсти, а третій — до жінок ласим.

Нині Світлана Кельм працює над серією героїв із кінокартини «Шельменко–денщик». У кожного з гусарів, зазначає майстриня, — свій характер. Буде серед них і генерал. До композиції «Козацькому роду немає переводу» їй удалося знайти квадратну пляшку. Тож з неї вийшла біла хатка під соломою.

«Нині в задумці нова робота. Друзі мого брата, вони затяті рибалки, замовили композицію на цю тему», — ділиться планами пані Світлана.

Їй приємно, що учні з рідної 10–ї школи теж прагнуть навчитися мистецтву перевтілення звичайної пляшки. Тож Світлана Вікторівна до розділу «дизайн» ввела ще й такий — «декорування пляшечки».