«Від Чорториї й до Чернівців будуть прокладені столи. Це була мрія Івана. Він бачив, як у суботу й неділю люди, йдучи з базару в районному центрі, поспішали додому, бо були голодні. І він казав: от прокласти б столи по дорозі, щоб людина могла випити й поїсти, й піти далі», — Марічка Миколайчук, вдова найзнаменитішого Івана в українському кінематографі, озвучує один із моментів святкування 70–річчя режисера та актора.

Серцем буковинських урочистостей стане село з дивною назвою Чортория, приблизно за півсотні кілометрів від Чернівців. Саме тут народився і провів дитинство Іван Миколайчук. Тут діє єдиний його музей–садиба, екскурсії в якому проводить сестра славетного актора Фрозина Василівна Грицюк.

Одним із рушіїв світового мистецтва завжди був принцип «Не завдяки, а всупереч». На власній практиці довелося переконатися в цьому композитору, музикознавцю та фольклористу Леопольдові Ященку. Закінчивши Київську консерваторію та аспірантуру при Інституті мовознавства, фольклору та етнографії, з експедиціями він об’їздив усю Україну, збирав народні пісні (Леопольд Ященко — упорядник збірників та наукових праць «Українське народне багатоголосся», «Українські народні романси», «Буковинські народні пісні» та iн.). А після того, як поставив свій підпис під колективним листом–протестом із приводу закритих судилищ над інакодумцями, у рідному інституті йому вказали на двері. У1968 році це звільнення розцінювалося як вирок, але Леопольд Іванович зовсім не збирався миритися з таким розвитком подій. Уже за рік на громадських засадах він заснував етнографічний хор «Гомін». І взявся за відродження народних звичаїв та свят. Історія цього колективу, власне, як і його керівника, рясніє безліччю маловтішних сторінок (у 1971 році, наприклад, влада ліквідувала «Гомін», обізвавши його «збіговиськом українських буржуазних націоналістів», а самого Ященка виключила зі Спілки композиторів). Але, витримавши ці і багато інших «аперкотів» від влади, Леопольд Ященко та «Гомін» зберегли одне одного. Сьогодні цей хор — один iз найвідоміших українських музичних колективів. «Слава Богу, народ створив таку величезну культуру, що гріх було б нам, якби ми нею не скористалися, — вважає Леопольд Ященко — ...У нас пісні є такі, яких у Києві, крім нас, ніхто не знає. А хотілося, щоб їх знали люди, адже покоління змінюються».