Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Всесвітньо відомий гітарист Степан Рак несподівано отримав українське коріння. Цю неймовірну історію розповів журналістам академік–україніст із Пряшева Микола Мушинка. Пан Мушинка уже підготував книжку про віртуоза, яка незабаром вийде українською та чеською мовами. А шанувальники гітарного соло чекають на концерти Степана Рака, які відбудуться днями на Закарпатті.
Коротко ця майже детективна історія виглядає так: Степан Рак — син медсестри Чехословацького армійського корпусу в СРСР Василини Сливки (1924—1992) із села Олександрівка Хустського району та танкіста цього ж корпусу Володимира Закалянського, який під час війни пропав безвісти. Степан народився 8 серпня 1945 року в Празі. Коли синові було вісім місяців, мати залишила його у подруги і поїхала провідати батьків в Олександрівку. На вокзалі у Чопі молода жінка задрімала, і в неї викрали валізу з документами. На біду, на той час визначилася геополітична ситуація — Закарпаття опинилося в СРСР, і кордони герметично замкнулися. Василина опинилася знову в Радянському Союзі і знову без документів, а її восьмимісячний син — у Чехословаччині. Дитина в Празі захворіла, тож подруга принесла її в лікарню без жодних документів. Сама ж невдовзі вийшла заміж і змінила прізвище. Всі потуги Василини відшукати сина через радянські органи та Червоний Хрест виявились марними. Тим часом хлопця передали в дитячий притулок, а через рік його всиновила чеська бездітна сім’я Раків. Василина аж у 1948 році розшукала сина і, ясна річ, хотіла його забрати. Але прийомні батьки навідріз відмовилися, та й закон був на їхньому боці. Про все це Степан довідався зовсім недавно — після смерті матері (як виявилося, прийомної) з її прощального листа.
Він закінчив Празьку консерваторію та Академію музичного і театрального мистецтва в Празі й досить швидко набув слави неперевершеного віртуоза у грі на класичній гітарі. Термін «тремоло Рака» в гітарному мистецтві стало синонімом абсолютної досконалості.
При Празькій академії музичного мистецтва Степан Рак заснував відділ гри на гітарі і став першим її професором. Подібні відділи та курси заснував у Голландії, США, Канаді, Австралії та інших країнах. За його підручником вивчають гру на гітарі в багатьох країнах. З авторськими концертами об’їздив 70 країн. Його концерт «Слава Коменському» (Vivat Comenius) (співвиконавцем якого є Альфред Стрейчек) був нагороджений Премією ЮНЕСКО і був виконаний 600 разів у 32 країнах.
В Україні Рак виступав неодноразово, але на батьківщині своїх справжніх батьків ніколи не був. З концертом «Слава Коменському» Степан Рак виступить у Закарпатській обласній філармонії (25 травня), в Хустській школі мистецтв (26 травня), в Мукачівській школі мистецтв (27 травня). Ясна річ, відвідає могилу матері в Бурштині, поспілкується зі своїм зведеним братом Володимиром та сестрою Любою, про яких довідався зовсім недавно. Концерти будуть безплатними — на знак вдячності до землі батьків.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>