Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Пекельна трійця: Анжеліка, Джек і Чорна Борода. (Фото з сайту disney.co.uk.)
Добре входити в літо у повній бойовій готовності — до активного відпочинку, подорожей, городів (хто що може обирати). Про нашу емоційну підзарядку завбачливо потурбувався відомий голлівудський продюсер Джеррі Брукхаймер, випустивши від сьогодні у світ пригодницький екшн — четверту частину саги «Пірати Карибського моря», видовищний, романтичний і смішний фільм. Проте, якщо ви не бачили попередні три фільми, на сприйняття четвертого це не вплине жодним чином: від старої команди флібустьєрів залишився всіма обожнюваний Джек Сперроу (Горобець) та його колеги — Гектор Барбосса (Джефрі Раш) і Джошемі Гіббс (Кевін Макнеллі), а сценаристи Тед Елліотт і Террі Россіо виписали сюжет ніби з нового листка.
«Сценарій виявився абсолютно новою історією з новими персонажами, — описує своє входження у карибські води ще один новачок проекту — режисер Роб Маршал. — Я відчув, що це початок цілком нової сюжетної лінії». Така заява змушує нас запідозрити, що «Пірати Карибського моря: На дивних берегах» — це початок нової трилогії. Отже, що нам цього разу пропонує одна з найуспішніших кінематографічних франшиз?
Зважаючи на масове захоплення технологією 3D, продюсери проекту вирішили знімати тривимірний фільм. І не прогадали. «Пірати–4» — одна з небагатьох 3D–картин, де ілюзія присутності є виправданою: можна побувати в джунглях, зануритися у морську пучину, стрибнути разом із Джеком у безодню й відсахнутися вбік від простягнутої руки мерця. Ще одна складова крутої заміски піратського екшену — Джек Сперроу у виконанні Джонні Деппа. Якщо напочатку сагу творила трійця Орландо Блум, Кіра Найтлі та Депп, то з кожною серією його герой все більше виходив на передові позиції, поки не став центральним гравцем, а сам актор отримував усе більше свободи у творенні свого персонажа. Трібют Деппа в четверту частину визнає сам сценарист Террі Россіо: «Джонні був рушійною силою у створенні сценарію для «На дивних берегах». Він допомагав у всьому, починаючи від самих хитросплетінь історії й закінчуючи зовнішнім виглядом героїв, локаціями, темами і лініями діалогів. Без Деппа ми б не отримали той сценарій, який маємо на сьогоднішній день».
Історія починається з того, що героя Деппа агітують приєднатися до авантюрних пошуків Живого джерела. Джек відбивається від таких посягань, але від самого себе не втечеш і в одному з лондонських пабів він стикається зі своїм, так би мовити, альтер его, але в жіночій подобі. Фехтувальна сцена з Анжелікою (Пенелопа Крус), його колишньою коханкою і донькою найгрізнішого пірата всіх часів і народів — Чорної Бороди, замаскованого під Джека Сперроу, дає нам зрозуміти, що цей герой є стрижнем, на якому триматиметься уся четверта частина. Всі інші герої ніби відтіняють цей дорогоцінний камінь, водночас кожен із них хоч і не такий визначний самородок, але добре відшліфований камінчик й на своєму місці. Акторські таланти у фільмі помітні навіть в епізодичних ролях: це трихвилинна містична з’ява гітариста The Rolling Stones Кейта Річардса у ролі батька Джека та хвилинна сцена за участі знаменитої британки Джуді Денч. Що вже говорити про гру музи Педро Альмодовара! Пенелопа Крус — яскрава, гаряча й підступна. Саме також має бути подруга Джека Сперроу. Хоч він і залишає її наприкінці фільму на безлюдному острові, але цей хід дає нам зрозуміти, що це лише початок романтичної історії закоханого пірата.
Від зйомок у продовженні «Піратів» відмовилися відомі актори Орландо Блум (Уїлл Тернер) та Кіра Найтлі (Елізабет Свон). «Я думаю, що Уїлл десь плаває на дні океану разом із рибами», — так метафорично описав Блум своє небажання зациклюватися на цій ролі. Втома від проекту — таким був мотив Кіри Найтлі.
Нові персонажі, що з’явилися в четвертій серії: Чорна Борода (Ян Макшейн), Анжеліка (Пенелопа Крус), Сирена (Астрід Берже–Фрісбі) і місіонер Філіп (Сем Клефлін).
Одна з найяскравіших і найнасиченіших сцен фільму — зустріч команди піратів із русалками. На роль морських красунь запросили відомих моделей. Це, зокрема, австралійка Джемма Уорд та аргентинка Джорджеліна Айралді. Морський десант доповнювала команда з 22 майстрів синхронного плавання, деякі з яких були учасниками Олімпіади 2008 року в Пекіні. На роль головної русалки відібрали тендітну француженку Астрід Берже–Фрісбі. До слова, під час зйомок на Гаваях Астрід забороняли засмагати, щоб вона не втратила свою неземну блідість.
Фільм знімали на Гаваях, Карибах і в Лондоні. Однією з локацій стала густа хаща кокосових пальм у знаменитому готелі CocoPalmsHotel у Вайлуа, де колись Елвіс Преслі виконав пісню Blue Hawaii для однойменного фільму.
Корабель «Помста королеви Анни» — страшне судно Чорної Бороди, що вивергає диявольське полум’я й ловить бунтівних моряків у канатні пута, — справжній історичний корабель.
Живе джерело — легенда, що була предметом марних пошуків іспанського дослідника Понче де Леона у 1500–х роках. У фільмі цей міф відтворив оскароносний художник–декоратор Джон Майр. Печеру із джерелом побудували у величезному павільйоні. Конструкція, котру створювали впродовж трьох місяців, зайняла близько 18 тис. кв. метрів.
Сумарний бокс–офіс трьох попередніх частин «Піратів» склав 2,6 мрлд. доларів.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>