Пенсійний віз і нині там

06.05.2011
Пенсійний віз і нині там

Павло Рoзенко. (Фото газети «Деловая столица».)

Українські урядовці більше року трубили про необхідність проведення пенсійної реформи, списуючи всі свої непопулярні кроки на вимоги МФВ. А потім раптово про пенсійну реформу забули. Хоча проблеми ніде не дівалися. Але тепер у здатності нинішньої команди провести якісну пенсійну реформу вже почали сумніватися не лише вітчизняні експерти. Скажімо, Андерс Аслунд, старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона, у своїй нещодавній статті у «Вашингтон Пост», присвяченій Україні, зазначив: «Реформи Януковича розвалилися».

Тепер же ніхто не знає напевно, чим експерименти з пенсійною реформою закінчаться для простого українця. Тим більше, що Тігіпко «інтригує»: про деякі пенсійні плани країна ще не знає. Проаналізувати наміри урядовців для «УМ» погодився експерт із питань соціальної політики, колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики Павло Розенко.

 

«Проект пенсійної реформи — недолугий»

— Павле Валерійовичу, що відбувається нині з багатостраждальною пенсійною реформою?

— Мусимо констатувати, що пенсійна реформа фактично зупинена. А проводити її потрібно негайно, адже проблеми пенсійної системи нікуди не діваються: пенсії в українців — мізерні, а дефіцит бюджету Пенсійного фонду разом із дотаціями цього року складатиме більше 70 мільярдів гривень.

Але в тому вигляді, в якому уряд подав проект пенсійної реформи, вона не повинна відбутися. І не чекає українців у разі ухвалення урядового законопроекту нічого доброго. Адже є ціла низка пунктів, через які пенсія майбутнім категоріям пенсіонерів буде зменшуватися. Йдеться і про підвищення страхового стажу на десять років. Це і зміна формули нарахування пенсії (зараз вона передбачає врахування середньої зар­плати по економіці за попередній рік, а уряд пропонує брати зарплату за три останні роки — таким чином база розрахунку кожної пенсії зменшиться на 250 гривень щонайменше). Є низка незрозумілих питань — щодо підвищення страхового стажу і для інвалідів, і для військовослужбовців. І абсолютно неприйнятна урядова ініціатива щодо підвищення пенсійного віку для жінок. Причому декларується, що жінкам буде підвищено пенсійний вік на п’ять років протягом десяти років. А в законопроекті прописана зовсім інша формула: жінкам буде підвищуватися вік упродовж п’яти років. І таких ляпів — маса.

Усі вже, хто тільки міг, розкритикували цю реформу. Апофеозом її обговорення були парламентські слухання, які відбулися ще 16 лютого. А сьогодні вже травень, але досі нічого не відбулося. Уряд не відкликає назад цей законопроект — недолугий і неякісний — і до цього часу так і не переробив його. Та за два місяці можна було вже з чистої сторінки написати фундаментально інший документ, який би передбачав проведення справжньої пенсійної реформи!

— Урядовці кажуть, що готові на «поправки». Микола Азаров, наприклад, нещодавно заявив, що у проекті реформи, ймовірно, передбачать пізній вихід на пенсію для жінок за власним бажанням.

— Питання щодо пенсійного віку для жінок постійно підігрівається. Але уряд так і не пояснив, чому його потрібно підвищувати? Які є аргументи? Дефіцит коштів? Сам уряд каже, що цей крок зекономить біля 500 мільйонів на рік. А дефіцит бюджету, нагадаю, — понад 70 мільярдів. Який же сенс це робити?

А щодо заяв урядовців про пізніший вихід на пенсію за власним бажанням, то в нині діючому законодавстві вже є чітко виписана схема більш пізнього виходу на пенсію та компенсацій за це. І заяви Прем’єр–міністра про те, що уряд хоче створити щось «нове», яке насправді вже давно працює, ще раз свідчать: за реформу взялися некомпетентні люди. І вони нікого не хочуть слухати — ні експертів, ні профспілки, ні суспільство.

«Пенсійну реформу можуть протягнути «через коліно»

— І яка доля пенсійної реформи, на вашу думку?

— Уряд зайняв абсолютно деструктивну позицію щодо подальшого проведення пенсійної реформи. Мало того, що її обговорення фактично зупинене, я бачу намагання переламати ситуацію «через коліно» і провести через Верховну Раду законопроект у нинішньому вигляді. Суспільство трохи заспокоїлося, і не виключено, що в червні–липні, коли народ буде у відпустках, цей законопроект ухвалять тихцем у парламенті.

Ось Президент говорить: суспільство не готове до пенсійної реформи, тому потрібно більше й ширше пояснити йому те, що пропонує уряд. Ганна Герман закликає Сергія Тігіпка їздити, як Ліна Костенко, по сільських клубах і розказувати людям про пенсійну реформу. А з чим їхати? Адже проблема не в тому, що українське суспільство чогось не розуміє чи не підтримує. Проблема в низькій якості й непрофесійності урядового законопроекту.

Насправді пенсійну реформу можна і потрібно робити популярною. Головне — зробити пенсійну систему більш справедливою. Адже в нас для 90% пенсіонерів рахують пенсію за однією формулою, а іншим, спецпенсіонерам, — за іншою. І якби влада навела тут лад, люди підтримали б реформу.

Сьогодні урядовці говорять абсолютно хибну тезу: ми збалансуємо бюджет Пенсійного фонду і це дасть нам можливість підвищувати пенсії. Це відверта неправда. Розмір пенсії не залежить від фінансового становища Пенсійного фонду. Він залежить винятково від розмірів зарплат та страхового стажу громадян. Тому українська влада повинна зрозуміти, що без підвищення зарплат пенсійну реформу втілити неможливо. Коли в нас середня зарплата 2 300 гривень, навіть за ідеальної пенсійної системи, пенсія не може бути вищою за 1400 гривень. Рівень ВВП нашої держави дозволяє збільшити заробітну плату без шкоди для економіки щонайменше удвічі. І це потрібно робити!

Безумовно, і саму пенсійну систему потрібно рихтувати. Адже в нас склалася парадоксальна ситуація: вкладати щомісяця певну частину коштів до банку вигідніше, ніж сплачувати цю ж суму у вигляді внесків до пенсійного фонду.

— Але ж повинні бути й ресурси для оновлення пенсійної системи.

— А я вам скажу, де їх взяти. Ми часто чуємо, що в Україні 14 мільйонів працюючих, які сплачують страхові внески, і 13 мільйонів пенсіонерів. І, мовляв, через п’ять–сім років кожен працюючий буде годувати одного пенсіонера. Але достатньо зробити елементарні арифметичні дії, щоб зрозуміти, що тут щось не так: 13 мільйонів пенсіонерів плюс 14 працюючих, віднімаємо ще три мільйони пенсіонерів, які продовжують трудитися. Виходить 24 мільйони громадян. А українців зараз біля 46 мільйонів. Віднімемо непрацездатних, дітей, і ми побачимо: щонайменше вісім–дев’ять мільйонів українців працездатного віку невідомо де ділися. Очевидно, що вони десь працюють, але не перебувають на обліку і не сплачують внесків. Ось де ресурс для пенсійної системи України! Зрозуміло, частина цих людей — безробітні. Ще велика частка з них працює в тіньовій економіці, плюс трудові мігранти. І влада мала б подумати, як зацікавити їх працювати в легальному секторі економіки, як працевлаштувати безробітних.

«Репресії щодо зарплат у конвертах неефективні»

— До речі, щодо легалізації. Нещодавно уряд оголосив війну зарплатам у конвертах. Тігіпко розрекламував законопроекти щодо детінізації доходів та відносин у сфері зайнятості населення. Ці кроки щось дадуть?

— Те, що уряд почав визнавати існування тіньового ринку праці, це позитив. Хоча перспективи втілення урядових законопроектів, які винесені на обговорення, я оцінюю скептично. Знову уряд починає робити ставку на репресивні заходи. Це очевидно не той шлях! Адже і до сьогодні існувала ціла низка каральних заходів боротьби із зарплатами в конвертах. Але все–таки 50% економіки перебуває у тіні.

Репресивні заходи не дадуть жодного позитивного результату. Тому що довести виплату зарплати в конверті сьогодні фактично неможливо. Бо і роботодавець, і працівник зацікавлені в зарплаті у конверті. А хіба держава може забезпечити альтернативу? Подивіться на вакансії у державних центрах зайнятості: 90 % пропозицій у Києві — зарплата до 2500 гривень. Хто на таке погодиться?

Друга проблема. Урядові ініціативи з боротьби із тіньовими зарплатами будуть лише посилювати корупційні дії в державі. Адже в законопроекті основна функція контролю за дотриманням трудового законодавства покладається на державну інспекцію праці, яка підпорядкована Мінсоцполітиці. Штат цієї інспекції — один інспектор на район. Що ця людина реально може проінспектувати? Крім того, у цієї особи зарплата — від 1300 до 1800 гривень. Плюс щомісяця лише 5—8 гривень на здійснення відрядження по району. І цьому інспектору потрібно, за ідеологією уряду, накладати штрафи в 25—35 тисяч гривень за зарплату в конвертах?

— Зрозуміло, до чого ви ведете…

— Правильно! А посилювати цю інспекцію, давати більше людей і коштів — ресурсів у держави немає. Тупикова ситуація.

Проблему можна вирішити лише тоді, якщо уряд розбереться в питанні, чому економіка опинилася у тіні. Не можна допускати жодних дій, щоб ще більше її тінізувати. А уряд робить усе навпаки.

Що відбувається зараз після прийняття двох рішень: збільшення уп’ятеро єдиного соціального внеску для підприємців (раніше підприємці платили 80 гривень, тепер — більше 400) і прийняття Податкового кодексу? За останні півроку припинили свою підприємницьку діяльність від 300 тисяч до півмільйона підприємців. І зараз цей процес триває. Де ж вони ділися? Люди залишилися працювати на своїх робочих місцях. Просто тепер вони не платять внески і працюють в тіні — через занадто різке й суттєве збільшення поборів. Так з економікою поводитися не можна. І про це експерти попереджали уряд ще рік тому.

— А як же зацікавити цих людей повернутися у легальний бізнес?

— Потрібен індивідуальний підхід. Скажімо, для категорій підприємців–спрощенців потрібно зменшувати єдиний соціальний внесок. Адже сплатити 400—500 гривень для продавця на базарі чи таксиста — це нереальна сума.

Для трудових мігрантів потрібно створювати сучасну, окрему пенсійну програму, — потрібно цих людей, які в більшості своїй у старості повертатимуться додому, стимулювати сплачувати пенсійні внески на Батьківщині. Слід дбати і про сферу зайнятості. Йти на поступки і для підприємств. Якщо провести гарну роботу з оптимізації витрат усіх фондів соцстрахування, можна буде говорити про зменшення фінансового тиску на підприємства — бодай на 5%. І цей крок потрібно робити — хоча б щось, аби люди відчували зміни на краще. Кожна людина повинна розуміти, для чого їй працювати в легальній економіці. Пенсійна система повинна бути стимулюючою, а кожен майбутній пенсіонер має отримати гарантію гідної пенсії. Іншого шляху немає.

 

ДО РЕЧІ

«Заборгованість зарплати на держпідприємствах зросла
на 117%»

— Паралельно уряд планує посилити відповідальність і за заборговану зарплату, чи не так?

— Тут теж цікаве питання. Статистика початку цього року показує збільшення заборгованості з зарплат в Україні на 16%. Вона становить більше 1,3 млрд.грн. Це при тому, що урядовці неодноразово обіцяли ще до кінця 2010 року повністю ліквідувати цю заборгованість. І якщо подивитися динаміку, то саме на державних підприємствах, які прямо підпорядковані уряду та іншим органам влади, за 2010–11 роки заборгованість із зарплат збільшилася більш ніж у два рази — на 117 % ! Виходить, що уряд багато говорить про те, що потрібно боротися із заборгованістю, а на своїх підприємствах нічого не робить. Тому перш ніж когось присоромлювати й закликати до легалізації, варто на власному прикладі продемонструвати дотримання прав працюючих громадян.