«Яким він хлопцем був», знають кримчани

12.04.2011
«Яким він хлопцем був», знають кримчани

Життя без скафандра. Юрій Гагарін відпочиває на кримському узбережжі. (Фото з сайту www.rian.ru.)

З усієї України перший підкорювач космосу бував лише в Криму — тренувався на полігоні під Феодосією, працював у Євпаторії, де розташовувався Центр управління пілотованими космічними апаратами, відпочивав у елітних санаторіях та невтомно навідувався в «Артек». Не дивно, отже, що влада автономії з таким завзяттям говорила про велику причетність регіону до святкування на державному рівні разом із Росією півстолітнього ювілею першого польоту людини в космос. Проте розрекламований «цвях програми» — відкриття пам’ятника Юрію Гагаріну — виявився іржавим: конкурс на кращий проект оголосили запізно, та й коштів, як «дивом» з’ясувалося, на цю справу немає. Словом, пам’ятника в Сімферополі не буде щонайменше до осені.

 

Останні іменини

Запускали радянські космічні кораблі з людьми на борту, як відомо, з казахстанського Байконуру. А далі «важелі» управління ними перебирав Центр управління польотами під вивіскою «військової частини 344436», що дислокувався під Євпаторією. Одначе про це тоді знало лише вузьке коло людей. Для решти світу кримський ЦУП в інтерпретації ТАРС мав винятково підмосковну «прописку». Тому невипадково, що більшість льотчиків–космонавтів першого «призову», починаючи з Юрія Гагаріна, не кажучи вже про інших фахівців військово–космічної галузі, у ті роки неодноразово побували в Євпаторії. Якраз там, точніше на засекреченому режимному об’єкті неподалік нинішнього села Молочне, чергувала Головна оперативна група управління пілотованими космічними апаратами «Восток», «Восход» і «Союз» на чолі з керівником польотів. Навколишня місцина була найбільш підходящою для такої роботи — море, рівнинний степ і 250 сонячних днів на рік.

Певно, не всі знають, що свій останній, 34–й, день народження полковник Юрій Гагарін відзначив саме в Євпаторії. Як згадують очевидці, стіл накрили на другому поверсі тамтешнього кафе «Ювілейне». Привітати космонавта прийшли близько сорока осіб — керівники міста і району, командири військових частин. Імениннику піднесли торт у вигляді книги з написом «Щоденник космонавта». Але розрізати смакоту ніхто чомусь так і не осмілився. Юрій Гагарін забрав кулінарний витвір із собою. А рівно через 18 днів, тобто 27 березня 1968 року, світ із сумом дізнався, що першого космонавта планети не стало.

Сьогоднi, з нагоди 50–річчя космонавтики, вшанують Юрiя Гагарiна у Міжнародному дитячому центрі «Артек». Упродовж 1961—1967 рр. пiонер космосу відвідував табір аж сім разів. І особисто ініціював створення тут першого у світі музею космонавтики. Його експозицію склали подарунки космонавтів — скафандри, центрифуги, парашути, харчові тюбики, моделі супутників, манекен «Іван Іванович», що побував у космосі за місяць до відправки туди самого Гагаріна.

«Сьогодні, — розповіла «УМ» співробітник прес–служби «Артеку» Тетяна Григорець, — на артеківському стадіоні пройде грандіозне свято «Зірковий старт». Його учасники запустять у небо свої кращі моделі — від ракет і літаків до повітряних зміїв. А ще всі 1500 артеківців запустять паперові літачки, на яких написано їхні заповітні мрії».

Під знаком Гагаріна пройдуть ці дні й у Севастополі, де один із чотирьох районів носить його ім’я і де у 1986 році встановили пам’ятник космонавтові. Мало хто знає, що місту моряків, точніше його військово–морському шпиталю, Юрій Олексійович зобов’язаний ще й своїм здоров’ям. Річ, у тім що після свого знаменитого орбітального польоту космонавт набирався сил в урядовому пансіонаті «Тесселі» у Форосі. Що там із ним насправді трапилося, себто чому космонавту довелося стрибати з другого поверху спального корпусу — дотепер самі тільки версії. (Подейкують і про амурні пригоди, з яких довелося виплутуватися в ось такому режимі вільного падіння з вікна). Напевно відомо одне — в результаті невдалого падіння Гагарін отримав серйозний струс мозку i роздробив надбрівну дугу. Непритомного, його швиденько доправили до Севастопольського шпиталю. Проте як слід оклигати там не дали. Перший секретар КПРС Микита Хрущов хотів неодмінно бачити космонавта у президії ХХІІ партз’їзду, тож Гагаріна просто на ношах занесли у літак. Перед цим гример театру ЧФ «замалював» йому синець і шрам. Завдання партії було виконано, проте знімати космонавта під час з’їзду фотокореспондентам суворо заборонили.

Монументальні історії

«Космічний» ювілей нині широко відзначається в Криму, ці заходи, за задумом заступника голови Верховної Ради Криму Григорія Йоффе, мають стати водночас «хорошою рекламою для регіону в переддень курортного сезону». Втім, якщо вже так, то однієї «туристичної принади», пам’ятника Гагаріну в Сімферополі, рішення про встановлення якого Сімферопольська міськрада ухвалила ще минулої осені, гості півострова не побачать — в оргкомітету віншувань забракло грошей. Днями городянам повідомили, що відкриття монумента переноситься на осінь, у кращому випадку. Натомість лідер руху «Молоді» Володимир Бобков у листі на ім’я сімферопольського мера Віктора Агеєва і згаданого вище Григорія Йоффе запропонував інший варіант — старий пам’ятник Юрію Гагаріну. Буцімто його буквально за один день зробили сімферопольські скульптори Костянтин Кошкін і Ольга Зінькова. І вже 16 квітня 1961 року їхня робота з відома властей отримала «прописку» у центрі міста, на вулиці Пушкіна. «Якщо у бюджеті немає коштів на виготовлення нового пам’ятника, — резонно міркує «молодий» Бобков, — то чому б не використати старий, відреставрувати його... » Щоправда, давній пам’ятник треба ще відшукати — він безслідно щез невідомо коли.

До речі, пам’ятником Гагаріну переймаються й у селищі Новофедорівка. Принаймні голова тамтешньої ради ветеранів Дмитро Крицький. Власне кажучи, повноцінний прижиттєвий пам’ятник космонавту №1 тут встановили ще у травні 1963 року. Це — творіння відомого кримського художника і скульптора, члена Спілки художників СРСР Ніни Петрової (саме її кам’яний Ленін зустрічає приїжджих на площі перед Сімферопольським залізничним вокзалом).

«Я добре пам’ятаю, — розповідає «УМ» пан Крицький, — з яким натхненням Ніна Петрівна працювала. Я тоді служив кіномеханіком Будинку офіцерів. А їй начальство гарнізону відвело кімнату поруч із моєю апаратною. Десь цілий місяць вона ліпила з гіпсу погруддя Гагаріна з його фотографії. В остаточному варіанті погруддя покривалось тонким шаром бронзи. Саме на цей метал хтось, певно, і спокусився років десять тому — наш Гагарін залишився без голови. Я нещодавно звернувся до активістів однієї з партій, щоб допомогли мені її відшукати, відтак повністю відновити пам’ятник.

  • Анатолiй Александров: Чорнобиль приголомшив мене

    У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>

  • Атомний феномен забуття

    Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>

  • Трофеї Кобзаря

    Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>

  • Жіночі обличчя Майдану

    Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>

  • Незламний спротив

    «Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>

  • 94 дні Гідності

    «Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>