Хоч відтоді, як українці потрапили під радіаційний удар Чорнобиля, минуло вже чверть століття, медичні наслідки аварії на сумнозвісній атомній станції досі «квітнуть» буйним цвітом. Чорнобильська «спадщина» дотепер наздоганяє людей, які на момент аварії були дітьми, підлітками та отримали дозу радіоактивного йоду. Для когось із них діагноз «рак щитовидної залози» пролунав через рік після катастрофи, для когось — через два з лишком десятки років. І це, як попереджають спеціалісти, не межа. За науковим прогнозом, післядія «чорнобильського» йоду триватиме ще приблизно 10—15 років.

Якось на очі потрапила обкладинка шкільного зошита, яка дуже наочно дозволяє уявити навіть дітям, скільки на нашій голубій планеті питної води. Як гадаєте, якщо усі солоні води морів та океанів співставити з наповненою по вінця ванною, то з чим можна порівняти кількість прісних вод? Насправді все досить комфортно та продумано. Після ванни з сіллю доречно виглядає склянка з питною водою — це води поверхневих водойм, придатні до вживання. Води полярних шапок та гірських льодовиків наповнять відро, підземні прісні води — помістяться у невеличкому глечику. Однак для України ситуація з прісною водою виглядає трішки інакше. З відерця з льодом нам мало користі — дуже вже льодовики від нас далеко. Наших кілька краплин iз маленької склянки, на жаль, не такі вже й прозорі і чисті, а про смак годі й говорити. От і залишається тільки розраховувати на прохолодну та незабруднену водицю, що схована в глечику. Правда, якщо склянка iз водою завше під рукою — хоч зараз пий, то воду з глечика ще потрібно налити.