Дуля від Ювілейного

Дніпропетровськ, у якому лише за останнi п’ять рокiв кiлькiсть населення скоротилася на 40 тисяч осiб, втрачає статус міста з мільйонним населенням. Кажуть, що для цього жителів тут має поменшати всього–на–всього на якихось 7 тисяч чоловік. Тому влада в обласному центрі з цього приводу неабияк стурбувалася. І кращого виходу, як приєднати до мегаполісу найближчі населені пункти, не побачила. Заступник міського голови Ігор Циркін уже навіть заявив публічно, на які з них «поклали око». Це — селища Ювілейне, Авіаторське, Дослідне, Кіровське, імені Шевченка, місто Підгороднє і низка навколишніх сіл. Та ледь чиновник повідомив про такі наміри, неабиякий переполох зчинився у Ювілейному. Це селище, за великим рахунком, є територією Дніпропетровська — з обласним центром його умовно розділяє вулиця Радгоспна. Проте люди запевняють, що вони, на відміну від міста, є таким собі оазисом благополуччя.

Саме Ювілейне виросло, по суті, на голому місці — під час будівництва Фрунзенської зрошувальної системи почали розвивати й соціальну інфраструктуру. Люди старшого покоління навіть пригадують, що тоді, у 70–х роках, вони самі просилися до Дніпропетровська, але їх не прийняли, бо що, мов­ляв, можна взяти з «голих і босих».

Тепер же Ювілейне змінилося до невпізнанності. І люди не втомлювалися мене переконувати, наскільки у них усе доглянуто — на відміну від Дніпропетровська, де «тонуть у смітті двори і вулиці, розбиті дороги, не горять ночами ліхтарі». Отож один в одного запитують, чи хочуть вони поміняти своє Ювілейне на цей бедлам? Тепер люди ініціюють референдум, на якому хочуть сказати рішуче «ні» намірам приєднати їх до Дніпропетровська тільки тому, що обласний центр втрачає статус міста з мільйонним населенням.

«Я особисто почув про такі наміри від пана Циркіна по телебаченню, — розповідає мені Павло Пегушин, лідер громадської організації «Асоціація молоді Придніпров’я», яка стала на чолі руху за збереження нинішнього статусу Ювілейного. — І коли журналіст у нього поцікавився, які пільги отримають навколишні населені пункти після приєднання до Дніпропетровська, то почув відповідь, що єдиною втіхою має стати міська реєстрація. Щоправда, чиновник запевнив: нікого силоміць вони затягувати до міста не будуть, а тільки тих, хто на це погодиться добровільно». Жителів Ювілейного така перспектива «запалила» настільки, що на перші ж збори з ініціювання референдуму при необхідних, згідно з законодавством, 50 особах зареєструвалося відразу 327.

«Коли у 1971 році я сюди приїхала, то не було ні транспорту, ні тротуарів, ні аптеки. Навіть молоко чи хліб купити було проблематично, — розповіла «УМ» Світлана Попова, колишній педагог. — Тепер же наше селище можна назвати маленьким Парижем. І Дніпропетровськ, який у розвиток Ювілейного кошти не вкладав, хоче прибрати його до рук». А ще Світлана Федорівна наводить аргумент: вона має статус учителя сільської школи, а з ним і 50–відсоткову знижку в оплаті квартплати та комунальних платежів. Коли ж Ювілейне, чого доброго, опиниться у складі Дніпропетровська, цього блага, певна річ, уже не буде.

Та головне, що бюджет Ювілейного з 10–тисячним населенням не є дотаційним, тобто кошти для свого існування тут заробляють самі. Адже чимало великих платників податків зареєстровано саме в Ювілейному, оскільки у Дніпропетровську ставки вищі. Тому в селищі можуть похвалитися об’єктами, яких навіть в обласному центрі не побачити, як, наприклад, дошкільний комбінат.

Відтак Павло Пегушин повідомив, що вже понад 1200 осіб підписалося за те, щоб провести референдум стосовно приєднання Ювілейного до Дніпропетровська. Лідер «Асоціації молоді Придніпров’я» не сумнівається вже зараз, що 70—80 відсотків голосів на підтримку нинішнього статусу селища вони зберуть без проблем...