Не укладав угод з власною совістю. Ренесансна чистота художника-шістдесятника Георгія Якутовича
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
Фільм «Червона шапочка» (Red Riding Hood), що вийшов у наш прокат, має обмеження «до 14 років» — і з цього варто виходити, якщо ви збиралися захопити на показ неповнолітнє чадо. Ні, загалом, там не так уже й страшно! Проте, повірте, неприємно, коли Гаррі Олдмен копирсається брудними руками у напівсирій печені, а за мить до цього вовкулака роздирав на шматки беззахисних селян. Утім усі ці криваві сцени не заважають «Червоній шапочці» залишити певне світле враження. І все це завдяки янголоподібній Аманді Сейфрід («Мамма Міа!», «Любий, Джоне», «Хлоя»), чий променистий погляд камера вихоплює щоп’ять хвилин.
Блондинка з великими очима й чуттєвими губами грає Валері, головну героїню хоррор казки (вона ж — Червона шапочка), яка живе у середньовічному гірському селі, затероризованому вовкулаком. На цьому драматичному тлі розвивається любовна дилема дівчини, яка закохана у бідного лісоруба Пітера (Шило Фернандез), але має вийти заміж за заможного Генрі (Макс Айронс, син оскароносного Джеремі Айронса). І все вже зовсім переплутується у прекрасній голівці дівчини, коли вона починає підозрювати, що вовкулака — це мало не кожен, хто її оточує. Проблематика вибору — ось що мало би бути основним посилом фільму, проте за банальними трюками страшилки він зовсім втрачає значення.
Режисер картини — Кетрін Хардвік, відома нам за роботою над першими «Сутінками», відкрито експлуатує вовкулацько–вурдалакську тему. Можливо, тому в парі з Амандою Сейфрід так і хочеться побачити Роберта Паттінсона, у порівнянні з яким маловідомий і не такий привабливий Шило Фернандез відчутно програє. А от хто виграв у цій роботі, то це Гаррі Олдмен, який грає фанатичного борця з темними силами — отця Соломона. Його персонаж настільки огидний, що ми просто зітхаємо з полегкістю, коли наприкінці фільму він віддає Богові душу. Зрозуміло, що на тлі молодих і недосвідчених акторів йому було не так уже й складно презентувати свої таланти.
Підбиваючи підсумки побаченого, припускаємо, що «Червона шапочка» навряд чи збагатить світову колекцію хоррорів. Проте з подачі Хардвік може збагатитися світ моди — образом звабливої дівчини у червоному готичному плащі.
Видатний художник, графік Георгій Якутович 60 років тому здійснив свою мрію – проілюстрував повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків». >>
У Києві наприкінці травня Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки представив прем’єру вистави «1111. Театр Лесі та Курбаса»» у постановці Андріюса Дарели — сценічного осмислення історії українського мистецького покоління 1920–1930-х років. >>
Уперше почув ім’я критика Ігоря Котика п’ятнадцять років тому – воно опинилося в центрі скандалу, вчиненого «літературними патріотами». >>
У Києві, у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, триває виставка, присвячена 280-й річниці від дня народження іспанського художника Франсіско Гої, яка складається з серії гравюр «Диспаратес» (Los Disparates). >>
У нашій країні дедалі більше уваги приділяють створенню безбар’єрного середовища. >>
Книжка Володимира та Сергія Кампо «Юрій Бадзьо: Філософія антиімперського/антифашистського спротиву України» (Ужгород: Карпати, 2024) фігурувала у тогорічному рейтингу всередині номінаційного списку рубрики «політологія/соціологія/культурологія». >>