«Тихий Дон» без цензури

25.03.2011

Харківська книжкова фабрика «Глобус» уперше за 80 років надрукує «Тихий Дон» Михайла Шолохова таким, як його створив автор. Виявляється, радянські цензори так ретельно попрацювали над романом, що він не лише втратив деякі лексичні відтінки, а й помітно «схуд». Оскільки рукопис твору давно зник, то видавцям довелося роками тиражувати далекий від оригіналу текст.

Надія повернути втрачене з’явилася лише у 1999 році, коли один iз друзів письменника повідомив, що володіє текстом, написаним самим автором. Але сума, яку щасливий власник назвав за продаж літературного раритету, виявилася настільки високою, що жоден із наукових фондів не зміг її осилити. На допомогу прийшов екс–прем’єр–міністр Росії Віктор Черномирдін — після його розмови з Володимиром Путіним кошти на те, щоб викупити рукопис у колекціонера, було виділено з бюджету РФ.

Але й після цього повна версія книги не змогла побачити світ. Коли фахівці почали звіряти оригінал iз поправленим текстом, то виявилося, що цензори внесли до роману 15 тисяч правок і викинули 1800 слів, зокрема й цілу главу, в якій розповідається про Вешенкське повстання. Наприклад, їм не сподобався сюжет, де героїня Анна Погудко мріє про тихе сімейне життя у власній хаті зі шторами та геранню на вікнах. Така сентиментальність здалася редакторам надто міщанською. Чимало слів редактори замінили на більш прості та сучасні. У результаті, аби повернути «Тихому Дону» оригінальність і всіх його 800 героїв, письменнику Олександру Стручкову і старшій дочці Михайла Шолохова Світлані довелося працювати майже десять років.

Оновлена версія роману містить 450 тисяч слів. Її випустять однією книгою, що важитиме два кілограми. За словами директора фабрики Олександра Поповича, роман харків’яни друкуватимуть в оригінальний спосіб, змішуючи чорну і коричневу фарби. У результаті всі ілюстрації і текст принесуть відчуття давнини.

Харківська фабрика зацікавила росіян iз цілком логічної причини. «Історично склалося так, що 1932 року саме у Харкові вперше видали «Тихий Дон», — повідомив голова Спілки письменників Росії Валерій Ганичев. — І сьогодні харківська типографія була обрана не випадково — тут було видано багато класики. Та й співвідношення ціна—якість теж відіграло не останню роль».

На презентацію оновленого роману до Харкова прибула поважна російська делегація, повернувши на якусь мить напівзабуте відчуття радянської реальності. Спочатку учасники проекту організували святковий пуск верстата, з якого вийшла перша сторінка книги, потім сфотографувалися на згадку і провели збори в актовому залі підприємства. Найпочеснішим гостем на святі був Андрій Черномирдін — син покійного Віктора Черномирдіна, стараннями якого рукопис вдалося повернути до Інституту світової літератури. «Ми хочемо зробити так, аби саме ця книга стала обов’язковою для вивчення у школах [Російської Федерації], — сказав пан Андрій. — Це оригінальне видання, і саме його школярі повинні читати».

Але саме харківська версія у вільний продаж не надійде. Її даруватимуть іноземним делегаціям і передадуть бібліотекам. Спочатку у «Глобусі» надрукують пробну тисячу примiрників, а згодом запустять стотисячний тираж.