Послухати Deep Purple наживо можна, заплативши від 350 до 2000 гривень.
Європейському туру Deep Purple, який розпочався у жовтні минулого року, передували чутки про те, що це — останній творчий вояж музикантів. І хоча цю інформацію Ян Гіллан з товаришами спростували на своєму офіційному сайті, спростовувати її доводилося і перед кожним концертом: фанати воліють особисто пересвідчитися в тому, що більш ніж сорокалітня історія Deep Purple матиме продовження. Заспокоївши своїх шанувальників у Польщі, Бельгії, Франції, Швейцарії та Німеччині — а заодно продемонструвавши прекрасну творчу форму, — живі класики англійського року взяли курс на пострадянські країни. До Києва музиканти прибувають після концертів у Москві та Пітері, а в суботу полетять до Мінська.
Deep Purple в Україну приїздить не вперше, але цього разу анонсують видовище, яке дасть фору найгучнішим гастролям, що проходили у Києві останнім часом. Обіцяють зіграти як уже відомі хіти, такі як Smoke on the water чи Burn, так і нові композиції. Про живе виконання, мабуть, і згадувати не варто — «фанери» у таких профі не може бути в принципі.
Як розповіли організатори концерту, до Києва гурт прилітає сьогодні вдень. У «Борисполі» музикантів зустрічатимуть 15 байкерів, які урочистим ескортом супроводжуватимуть Deep Purple до готелю «Хайят», де мешкатимуть музиканти. На концерт, який пройде в Міжнародному виставковому центрі, до Києва з різних міст збираються і численні фанати зірок. Із Ялти, приміром, приїдуть батько та син, які грають у місцевій рок–команді, аби не лише послухати Deep Purple, а й отримати автограф кумирів на гітарі.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
