У Китаї, кількість населення якого невблаганно зростає, незабаром з’являться мегаміста — мегаполіси з населенням у кілька десятків мільйонів мешканців. Урбаністи з півдня КНР уже розробили амбітний план об’єднання дев’яти великих міст у гирлі річки Чжуцзян (Перлинна) в єдину метрополію. Як повідомляє британська газета «Дейлі телеграф», це найбільше місто світу налічуватиме 42 мільйони мешканців (що майже дорівнює населенню України) й займатиме площу в 41 тисячу квадратних кілометрів. За оцінками аналітиків, злиття міст Гуанчжоу, Шеньчжень, Фошань, Дунгуань, Чжуншань, Чжухай, Цзянмень, Хуейчжоу i Чжаоцин обійдеться у 300 мільярдів доларів.

Колумбія веде переговори з Китаєм про будівництво нового торговельного шляху між Азією та Латинською Америкою. Залізниця, яка з’єднає портове місто Буенавентура на Тихоокеанському узбережжі Колумбії з Атлантичним узбережжям Латинської Америки, має стати своєрідною альтернативою Панамському каналу. Ця сухопутна артерія дозволить збільшити обсяги торгівлі Китаю з Колумбією та іншими південноамериканськими країнами.

Центральна площа румунської столиці Бухареста, яка колись носила ім’я Чаушеску, є однією з найбільших у Європі. А розташований на ній палац комуністичного диктатора (щоправда, сам Чаушеску там пожити не встиг — його стратили буквально за місяць до здачі об’єкта), де нині засідає парламент, — друга за розмірами адміністративна будівля у світі після Пентагону. Цю схильність до гігантоманії можна було б списати на рахунок бундючності радянської влади. Проте монументалізм не чужий і нинішнім політичним елітам, більшість представників яких уголос чи про себе підтримують ідею «Романії маре» («Великої Румунії»).

Респектабельний Кельн з’їхав з глузду буквально за одну ніч. Звичайно, і напередодні то тут, то там, особливо поблизу центрального залізничного вокзалу, можна було побачити групки розмальованих «фантомасів», «тірольських селянок», «мері поппінс», «римських пап» та просто «жіночок, які вийшли на вулицю в халаті й бігудях». Але вже наступного ранку в карнавальних костюмах були всі! Працівниця довідкового бюро на вокзалі — з вушками зайчика, солідний охоронець не менш солідного банку — з червоним накладним носом. Менш серйозні посади, як, наприклад, офіціантка у кафе — просто в костюмі клоуна. А в очах — невимовна туга, що буває лише у людей, яких змушують працювати під час всенародних гулянь.