Чекаючи на осінь

24.02.2011
Чекаючи на осінь

Хосні Мубарак (праворуч) вважав Хусейна Тантаві (ліворуч) своїм можливим наступником. На фото 2006 року вони разом спостерігають сонячне затемнення. (Фото з сайту daylife.com.)

Політична ситуація в Єгипті зараз досить стабільна. Вища військова рада, яка після повалення президента Мубарака взяла керівництво державою у свої руки, не втомлюється запевняти народ і міжнародну спільноту, що узурпувати владу не збирається. І після демократичних президентських виборів, які мають відбутися у вересні (а дострокові парламентські — швидше за все, влітку) мирно й організовано передадуть її переможцям. При цьому власного кандидата в президенти армія висувати не збирається — так принаймні заявив на прес–конференції помічник міністра оборони Мохтар Мулла.

Учора мало відбутися перше засідання перехідного уряду, який напередодні присягнув голові Вищої військової ради Хусейну Тантаві. Із попередніх членів кабміну свої портфелі зберегли тільки п’ятеро міністрів: закордонних та внутрішніх справ, юстиції, військової промисловості та екології.

Раніше нинішнього голову Вищої ради вважали одним із реальних претендентів на крісло президента після відходу (не революційного, а «планового») Хосні Мубарака. Хоча насправді 75–річний Тантаві не набагато молодший за 82–річного екс–главу держави, та й Мубарак згодом дещо «прохолов» до нього як потенційного наступника. До слова, про Мубарака після «відставної» промови 11 лютого так нічого й не чути. Екс–президент, швидше за все, залишається на своїй віллі в Шарм–ель–Шейху, але в якому стані й чи взагалі живий — точно невідомо.

Загалом питання, що буде і хто прийде після виборів, залишається відкритим. Набирають політичних обертів «Брати мусульмани» — заборонений із 1954 року ісламістський рух планує знову зареєструватися як партія і сподівається здобути більшість у парламенті. І, майже напевне, претендуватиме й на посаду президента. Щоправда, один із провідних діячів «Братів» заявив, що вони теж не висуватимуть свого кандидата, проте особливої віри цим словам йняти не слід. Адже в «БМ» є щонайменше три основні течії. Представники найменшої і найрадикальнішої групи виступають за терористичні методи здобуття влади й встановлення «диктатури» ісламу. Поміркована течія поділяється на два крила. Найбільша за чисельністю група виступає за одночасне встановлення влади ісламу в усьому світі, а доти будь–які політичні «витребеньки», як–то участь у виборах, вважає гріховними. І, нарешті, третю групу представляє переважно молодь, яка, попри палку відданість релігії, вже приймає світські правила гри й прагне взяти владу політичним шляхом. Нове покоління досить приязно ставиться до Заходу й не збирається розривати з ним контактів, але виступає за більшу ісламізацію Єгипту. Власне, швидше за все, саме ці люди прийдуть до влади в разі перемоги «БМ» на виборах.

Із потенційних «демократичних» кандидатів у президенти певні шанси має хіба що генеральний секретар Ліги арабських держав, єгиптянин за походженням Амр Муса, якого згодні бачити главою дер­жави значно більше єгиптян, ніж колишнього голову МАГАТЕ Мохаммеда Ель–Барадеї.

Наразі ж у Єгипті кипить робота над конституційною реформою — зміни до основного закону розробляє спеціальна комісія з неупереджених юристів та суддів. До кінця лютого проект нової Конституції обіцяють завершити й винести на всенародний референдум.

  • Волевиявлення невільних

    Вибори на окупованих територіях Донецької та Луганської областей іще навіть не почалися, а ексцеси довкола них уже тривають. Минулої п’ятниці активісти та симпатики полку «Азов» влаштували під стінами Верховної Ради ціле фаєр-шоу, погрожуючи розігнати парламент, якщо вибори (а відповідно, і легітимізація самопроголошених «республік») усе-таки відбудуться. >>

  • Євробачення-2017. Показує гривня-ТБ

    Блискуча перемога Джамали, окрім усього іншого, означає й потребу прийняти наступний конкурс у Києві. Втім це може бути й інше українське місто. Пропозиція організувати Євробачення-2017 у Криму, звісно, звучить вельми привабливо, але будьмо реалістами. >>

  • Так минають прем’єри

    Недавня відставка Арсенія Яценюка була довгим та болісним процесом. Але найбільш прикрим є не це. А те, що Яценюк пішов примусово-добровільно: не тоді, коли відчув, що настав його час, а тоді, коли його підштовхнули до цього чисельні й заплутані «договорняки» на найвищому рівні. >>

  • Термоядерні промені чучхе

    Випробування Північною Кореєю водневої бомби запускає цілий ланцюг асоціативних роздумів. Передусім про те, чи є ефективним договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ)? А також про те, чому ті, хто грає за правилами (як Україна), опиняються у програші, тоді як ті, хто правила порушує (як КНДР) отримують можливість говорити зі світом iз позиції сили? >>

  • Богдан Гаврилишин: Неефективність уряду виснажує Україну

    Богдан Гаврилишин — засновник благодійного фонду свого імені, який сприяє становленню людей нової генерації (стипендії, гранти, стажування), член Римського клубу (міжнародна організація, в яку входять представники політичної та економічної еліти 30 країн світу), директор Міжнародного інституту менеджменту МІМ-Женева, фундатор економічного форуму в Давосі, учасник Ініціативної групи «Першого грудня». >>

  • Де шукати щастя?

    Згідно з оприлюдненим 16 березня у Римі звітом ООН World Happiness Index 2016 («Індекс рівня щастя у світі-2016»), Україна посіла 123-тє місце з охоплених дослідженням 156 країн світу. Нашими сусідами по «щастю», чи радше «нещастю», є африканські країни Кенія (122-ге місце) та Гана і Конго (124-те і 125-те місця). >>