Його дитинство було строкатим. Справжній львівський батяр, Котеля швидко навчився, як не дати себе образити. Його сім’я в бурхливі 1990–ті ледь зводила кінці з кінцями, тож Андрій зі шкільних років продавав морозиво, мив машини, але не спокусився на легку здобич. Мабуть, то про таких гурт «Брати Гадюкіни» співав: «Дехто говоре: «Бандити, хулігани, з тої голоти людей не буде». А ми ся подивим, як потреба стане, хто полізе в льох, а хто під кулі піде».

І справді, ставши боксером, Котельник жодного разу не уникав зустрічі з найсильнішими опонентами — навіть будучи чемпіоном світу в напівсередній вазі і маючи нагоду диктувати умови. Фактично Андрій не програв жодного разу, однак іноді судді обирали переможцем того, хто більш привабливий для пересічного європейського чи американського глядача. Але, зазнаючи дошкульних й іноді несправедливих поразок, львів’янин не опускав рук.

Другий день зимового чемпіонату України в Сумах запам’ятався кількома неординарними подіями. Шкода лише, що дуже мало шанувальників «королеви спорту» мають змогу стежити за змаганнями в манежі Академії банківської справи, адже відбуваються вони переважно в денний час і завершуються вже до 19–ї, а то й 18–ї години. Тож на трибунах і сидять переважно тренери та спортсмени.

Найпрестижніший континентальний турнір упродовж цілих 12 років зачиняв двері перед українськими клубами одразу по закінченні групової стадії. Проте настирливим «гірникам», які в 2009 році виграли Кубок УЄФА , в цьо­му сезоні вдалося переписати історію і вперше потрапити до весняного етапу Ліги чемпіонів, де жереб звів їх з італійською «Ромою». І «з порогу» команда Мірчі Луческу здобула красиву перемогу.